Skutky apoštolov

Biblia - Sväté písmo

(UKR - Ukrajinský preklad)

Sk 16, 1-40

1 Прийшовже у Дервию та в Листру; і ось був там один ученик, на ймя Тимотей, син однієї жінки, вірної Жидівки, батька ж Грека, 2 що мав добру славу між братами у Листрі та Ікониї. 3 Сього схотів Павел узяти з собою; і взявши обрізав його задля Жидів, що були в тих місцях; знали бо всі батька його, що був Грек. 4 Як же проходили городи, передавали їм хоронити устави, постановлені від апостолів та старших, що в Єріусалимі. 5 Церкви ж утверджувались у вірі, і прибували числом що-дня. 6 Як же пройшли Фригию та Галацьку сторону, заборонив їм сьвятий Дух промовляти слово в Азиї. 7 Прийшовши ж в Мисию, поривались ійти в Витинию, і не пустив їх Дух. 8 Перейшовши ж Мисию, прийшли в Трояду. 9 І явилось уночі видїннє Павлу: стояв один чоловік Македонець, благаючи його й говорячи: Прийшовши в Македонцю, поможи нам. 10 Як же видїннє увидїв, забажали ми зараз іти в Македонцю, зрозумівши, що Господь покликав нас благовіствувати їм. 11 Пустившись тодї з Трояди, приспіли ми в Самотракию,. другого ж дня в Неаполь, 12 а звідтіля в Филипи, котрий єсть первий город тієї части Македониї - осада. Пробували ж ми в сьому городі кілька днїв. 13 А субітнього дня вийшли геть а города над річку, де бувало звичайно моленнє, і посідавши говорили до жінок, що посходились. 14 І слухала нас одна жінка, на ймя Лидия, купчиха кармазином, із города Тиятирського, що шанувала Бога; їй же Господь відчинив серце уважати на глаголанє від Павла. 15 Як же охрестилась вона і дім її, благала, говорячи: Коли ви судили мене, що я вірна Господеві, то, ввійшовши в господу мою, пробувайте. І присилувала нас. 16 Стало ся ж, як ми йшли на молитву, зустріла нас одна дївчина, що мала духа віщого, і котра заробіток великий давала панам своїм, ворожачи. 17 Ся, йдучи слїдом за Павлом та. за нами, покликувала, кажучи: Сї люде - слуги Вишнього Бога, що звіщають нам дорогу спасення. 18 Робила ж се многі днї. Далїй Павел, розсердившись і обернувшись, рече духові: Повелїваю тобі імям Ісуса Христа, вийди з неї. І вийшов тієї ж години. 19 Видївши ж пани її, що пропала надія заробітку їх, схопивши Павла та Силу, потягли їх на майдан до князїв. 20 І привівши їх до воївод, казали: Сї люде вельми трівожать город наш, бувши Жидами, 21 і навчають звичаїв, котрих не годить ся нам приймати, анї робити, бувши Римлянами. 22 І встав народ проти них, а воїводи, роздерши одежу їх, звеліли бити їх. 23 І завдавши їм багато ран, повкидали в темницю, звелївши темничнику пильно стерегти їх 24 Котрий прийнявши такий наказ, повкидав їх у саму середню темницю і позабивав ноги їх у колоду. 25 О півночі Павел та Сила молившись славили Бога піснею, і чули їх вязники. 26 Нараз став ся великий трус, так що аж підвалини в вязницї захитались; і повідчинялись зараз усї двері, і поспадали кайдани з усїх. 27 Прокинувши ся ж темничник од сну, та побачивши відтинені двері темниці, вийнявши меч, хотїв себе вбити, думаючи, що повтікали вязники. 28 Покликнув же голосом великим Павел, говорячи: Не роби собі нічого лихого, всї бо ми тут. 29 Попросивши ж сьвітла, вбіг трусячись, і припав до Павла та Сиди, 30 а, вивівши їх геть, каже: Добродії, що менї робити, щоб спастись? 31 Вони ж рекли: Віруй в Господа Ісуса Христа, то спасеш ся ти і дім твій. 32 І глаголали йому слово Господнє, і всїм, що в дому його. 33 І, взявши їх тієї ж нічної години, пообмивав рани, та й охрестив ся сам і всї його зараз. 34 І, повівши їх у господу свою, заставив перед ними стіл, і веселив ся з усїм домом, увірувавши в Бога. 35 Як же настав день, прислали воїводи наличників, кажучи: Відпусти людей сих. 36 Звістив же темничник про сї слова Павла, що прислали воїводи, щоб відпустити вас; 37 Павел же рече: Бивши нас прилюдно неосуджених людей римських, повкидали в темницю, а тепер потай нас виганяють? Нї бо, а нехай самі, прийшовши, виведуть нас. 38 Звістили ж воїводам паличники слова сї; і перелякались, почувши, дцо вони Римляне. 39 І прийшовши благали їх, і вивівши просили, щоб вийшли з города. 40 І, вийшовши вони з темницї, прийшли до Лидиї, і, побачивши братів, утішили їх, та й пійшли.

Verš 2

що мав добру славу між братами у Листрі та Ікониї.

Sk 6:3 - Вигледїть же, брати, сїм мужів із вас доброї слави, повних Духа сьвятого та мудрости, котрих поставимо на сю потріб.

Verš 3

Сього схотів Павел узяти з собою; і взявши обрізав його задля Жидів, що були в тих місцях; знали бо всі батька його, що був Грек.

1Kor 9:20 - Я став ся Жидам, як Жидовин, щоб Жидів придбати; тим, що під законом, був я як під законом, щоб тих, що під законом, придбати;

Gal 2:3 - Та й Тит, що був зо мною, не був, яко Грек, примушений обрізатись.

Verš 4

Як же проходили городи, передавали їм хоронити устави, постановлені від апостолів та старших, що в Єріусалимі.

Sk 15:20 - а написати їм, нехай удержують ся від ідолських гидот, та блуду, та давленого, та крови.

Verš 39

І прийшовши благали їх, і вивівши просили, щоб вийшли з города.

Mt 8:34 - І ось увесь город вийшов назустріч Ісусові, а, побачивши Його благали, щоб вийшов геть із гряниць їх.

Verš 8

Перейшовши ж Мисию, прийшли в Трояду.

2Kor 2:12 - Прийшовши ж у Трояду на благовісте Христове, як відчинено менї двері в Господі,

Verš 34

І, повівши їх у господу свою, заставив перед ними стіл, і веселив ся з усїм домом, увірувавши в Бога.

Lk 5:29 - і справив гостину велику Левій Йому у господі своїй, і було там багато митників і инших, що свдїли з ними.

Lk 19:6 - І злїз він боржш, і прийняв Його радїючи.

Verš 15

Як же охрестилась вона і дім її, благала, говорячи: Коли ви судили мене, що я вірна Господеві, то, ввійшовши в господу мою, пробувайте. І присилувала нас.

Gn 19:3 -

Gn 33:11 -

Sdc 19:21 -

Lk 24:29 - Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними.

Heb 13:2 - Гостинности не забувайте, через се бо инші, не відаючи, вгостили ангелів.

Verš 16

Стало ся ж, як ми йшли на молитву, зустріла нас одна дївчина, що мала духа віщого, і котра заробіток великий давала панам своїм, ворожачи.

1Sam 28:7 -

Sk 19:24 - Один бо, на ймя Димитрий, золотар, що робив срібні храми Артемиди, давав ремесникам немалий заробіток.

Verš 18

Робила ж се многі днї. Далїй Павел, розсердившись і обернувшись, рече духові: Повелїваю тобі імям Ісуса Христа, вийди з неї. І вийшов тієї ж години.

Mk 16:17 - Ознаки ж віруючим такі будуть: імям моїм бісів виганятимуть; мовами заговорять новими;

Verš 19

Видївши ж пани її, що пропала надія заробітку їх, схопивши Павла та Силу, потягли їх на майдан до князїв.

2Kor 6:5 - в ранах, в темницях, в бучах, у працях, у недосипаннях, у постах,

Verš 20

І привівши їх до воївод, казали: Сї люде вельми трівожать город наш, бувши Жидами,

1Kr 18:17 -

Sk 17:6 - Не знайшовши ж їх, поволокли Ясона та кілька братів до городської старшини, гукаючи: Ті, що заколотили вселенну, і сюди поприходили;

Verš 22

І встав народ проти них, а воїводи, роздерши одежу їх, звеліли бити їх.

2Kor 11:25 - Тричі киями бито мене, а один раз каменовано; тричі розбивав ся корабель, ніч і день пробув я в глибині;

1Sol 2:2 - нї, пострадавши перед тим і дознавши зневаги, як знаєте, в Филипах, зосьмілились ми в Бозї нашому глаголати до вас благовістє Боже з великою боротьбою.

Verš 25

О півночі Павел та Сила молившись славили Бога піснею, і чули їх вязники.

Sk 4:31 - А як помолились вони, захитало ся місце, де зібрались, і сповнились усї Духом сьвятим, і промовляли слово Боже з одвагою.

Verš 26

Нараз став ся великий трус, так що аж підвалини в вязницї захитались; і повідчинялись зараз усї двері, і поспадали кайдани з усїх.

Sk 5:19 - Ангел же Господень одчинив уночі двері темничні, і вивівши рече:

Sk 12:7 - І ось ангел Господень став перед ним, і сьвітло засияло в будинку; торкнувши ж у бік Петра, підвів його, говорячи: Уставай боржій. І поспадали кайдани з рук його.

Verš 30

а, вивівши їх геть, каже: Добродії, що менї робити, щоб спастись?

Lk 3:10 - І питав його народ, кажучи: Що ж оце робити мем ?

Sk 2:37 - Почувши ж се, домякли серцем, і казали до Петра та до инших апостолів : Що ж робити нам, мужі брати?

Sk 9:6 - І затрусившись та стуманівши, каже: Господи, що хочеш, щоб робив я? А Господь до него: Устань, та йди в город; і скажеть ся тобі, що маєш робити.

Verš 31

Вони ж рекли: Віруй в Господа Ісуса Христа, то спасеш ся ти і дім твій.

Jn 3:16 - Так бо полюбив Бог сьвіт, що Сина свого єдинородного дав, щоб кожен, віруючий в Него, не погиб, а мав життє вічне.

Jn 3:36 - Хто вірує в Сина, той має вічне життє; а хто не вірує Синові, не бачити ме життя, а гнів Божий пробував на йому.

Jn 6:47 - Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, має життє вічне.

1Jn 5:10 - Хто вірує в Сина Божого, має сьвідченнє в собі; хто не вірує Богу, ложником зробив Його, бо не увірував у сьвідченнє, котрим сьвідкував Бог про Сина свого.

Sk 16,3 - Obriezka mala Timotejovi uľahčiť pôsobenie medzi Židmi.

Sk 16,6 - Ázia tu znamená západnú časť Malej Ázie v okolí Efezu a Smyrny. Frýgia bola na anatolskej náhornej rovine smerom na západ. Galácia bola pravdepodobne severná Galácia, územie okolo dnešnej Ankary.

Sk 16,7 - Mýzia bola severná časť Malej Ázie. Bitýnia bola v severozápadnej časti Malej Ázie.

Sk 16,8-9 - Troas bolo prístavné mesto v severozápadnej maloázijskej krajine toho istého mena (kedysi slávna Trója). V Macedónsku, s hlavným mestom Solúnom, Pavol na druhej misijnej ceste založil tri významné kresťanské obce: Filipy, Solún a Bereu.

Sk 16,10 - Od tohto verša autor začína používať pri písaní prvú osobu množného čísla. Tu sa pravdepodobne Lukáš pripojil k Pavlovi.

Sk 16,11 - Samotrácia je ostrov na polceste medzi Troadou a Neapolom. Neapol bol macedónsky prístav (dnes Kavalla). Tu Pavol vstúpil prvý raz na európsku pevninu.

Sk 16,12 - Filipy boli 17 km od Neapola smerom do vnútrozemia. Rímski cisári tu usádzali vojenských vyslúžilcov a italských kolonistov.

Sk 16,13 - "Za bránu k rieke", t. j. za bránu mesta. Podľa židovských predpisov tam, kde žilo aspoň desať Židov, mala sa postaviť synagóga alebo aspoň mali sa schádzať na takom mieste, kde bola voda. Preto sa Pavol odobral k rieke.

Sk 16,14 - Tyatira bolo maloázijské mesto v končinách Mýzie a Lýdie.

Sk 16,16 - Bola posadnutá zlým duchom, ktorý jej ústami vyjavoval niektoré skryté veci.

Sk 16,17 - Týmto veršom Lukáš prestáva na čas písať v prvej osobe množného čísla. Je možné, že ostal vo Filipách.

Sk 16,22 - Ide o prvé prenasledovanie zo strany rímskej vrchnosti.