Hľadaný výraz: Mt 26,1-28,20, Preklad: Ukrajinský preklad, Počet výsledkov: 3
| 1 І сталось, як скінчив Ісус, усї цї слова, рече до ученикїв своїх: 2 Ви знаєте, що через два днї буде пасха, й Сина чоловічого видадуть на розпяттє. 3 Тодї зібрались архиєреї, та письменники, та старші людські у двір до архиєрея, на прізвище Каяфи, 4 і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити. 5 Та казали: Тільки не в сьвято, щоб не було бучі між народом. 6 Як же був Ісус у Витанїї в господї в Симона прокаженого, 7 приступила да Него жінка, маючи посудинку предорогого мира, та й злила на голову Йому, як сидїв за столом. 8 Побачивши ж ученики Його, сердились, кажучи: На що така втрата? 9 Можна бо було се миро продати дорого та дати вбогим. 10 Зрозумівши ж Ісус, рече до них: що ви смутите жінку? дїло бо добре вчинила на менї. 11 Всякого бо часу маєте вбогих із собою, мене ж не всякого часу маєте. 12 Зливши бо вона миро се на тїло моє на погребеннє моє зробила. 13 Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її. 14 Тодї, пійшовши один з дванайцятьох, на ймя Юда Іскариоцький, до архиереїв, 15 каже: Що хочете дати менї, а я вам видам Його? Вони ж поставили йому трийцять срібняків. 16 І з того часу шукав нагоди, щоб Його видати. 17 У первий же день опрісночний приступили ученики до Ісуса, кажучи Йому: Де хочеш, щоб приготовили Тобі їсти пасху? 18 Він же рече: Йдїть у город до оттакого, та скажіть йому: Учитель рече: Час мій близько; у тебе зроблю пасху з учениками моїми. 19 І зробили ученики, як повелїв їм Ісус; і приготовили пасху. 20 Як же настав вечір, сїв Він за столом із дванайцятьма. 21 І, як вони їли, рече: Істино глаголю вам, що один з вас зрадить мене. 22 І, засумівши тяжко, почали говорити до Него кожен з них: Аже ж не я, Господи? 23 Він же, озвавшись, рече: Хто вмочає зо мною руку в миску, той зрадить мене. 24 Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той. 25 Озвав ся ж Юда, зрадник Його, й каже: Аже ж не я, учителю? Рече до него: Ти сказав єси. 26 Як же вони їли, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав, і давав ученикам, і рече: Прийміть, їжте: се єсть тїло моє. 27 І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, глаголючи: Пийте з неї всї; 28 се бо єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаеть ся на оставленнє гріхів. 29 Глаголю ж вам: Що не пити му від нинї з сього плоду винограднього аж до дня того, коли його пити му з вами новим у царстві Отця мого. 30 І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну. 31 Тодї рече до них Ісус: Всї ви поблазнитись мною сієї ночи. Писано бо: Поражу пастиря, і розсиплють ся. вівцї стада. 32 По воскресенню ж моїм попереджу вас у Галилею. 33 Озвав ся ж Петр і каже до Него: Хоч усї поблазнять ся Тобою, я нїколи не зблазнюсь. 34 Рече до него Ісус: Істино глаголю тобі: Що сієї ночі, перше нїж півень запіє, тричі відречеш ся мене. 35 Каже йому Петр: Хоч би менї з Тобою і вмерти, не відречусь Тебе. Так і всі ученики казали. 36 Тодї приходить з ними Ісус на врочище (місце) Гетсиман, і рече до учеників: Сидїть тут, поки, пійшовши, помолюсь оттам. 37 І взяв із собою Петра та двох синів Зеведєвих, і почав скорбіти та вдаватись у тугу. 38 Тодї рече до них: Тяжко сумна, душа моя аж до смертї. Підождіть. тут, і не спїте зо мною. 39 І пройшовши трохи далїй, припав лицем своїм, молячись і глаголючи : Отче мій, коли можна, нехай мимо йде від мене чаша ся; тільки ж не як я хочу, а як Ти. 40 І приходить до учеників, і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Так не змогли ви однієї години попильнувати зо мною? 41 Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу. Дух то охочий, тїло ж немошне. 42 Знов, удруге відійшовши, молив ся, глаголючи: Отче мій, як не може ся чаша мимо йти від мене, коли не пити му її, нехай станеть ся воля твоя. 43 І, прийшовши, знаходить їх знов сплячих, були бо очі в них важкі. 44 І, зоставивши їх, пійшов ізнов, і моливсь утретє, промовляючи те ж саме слово. 45 Тодї приходить до учеників своїх, і рече їм: Спіть уже й спочивайте ось настиг час, і Син чоловічий буде виданий у руки грішникам. 46 Уставайте, ходімо: ось наближуєть ся зрадник мій. 47 Ще він говорив, коли се Юда, один з дванаицяти, приходить, а з ним багато народу з мечами й дручем, од архиєреїв та старших людських. 48 Зрадник же Його дав знак їм, кажучи: Кого я поцїлую, той і єсть він: беріть його. 49 І, зараз приступивши до Ісуса, каже; Радуй ся, учителю; та й поцілував Його. 50 Ісус же рече йому: Друже, чого прийшов єси? Тодї, приступивши, наложили руки на Ісуса, та й узяли Його. 51 І ось один з тих, що з Ісусом, простягти руку, вихопив меча свого, й, вдаривши слугу архиєрейського, відтяв йому вухо. 52 Тоді рече до него Ісус: Верни меч твій в місце його: всі бо, що візьмуть ся за меч, од меча погинуть. 53 Або думаєш, що не міг би нинї вблагати Отця мого, й приставив би мені більш дванайцяти легионів ангелів? 54 Як же тоді справдились би писаня, що так мусить статись ? 55 Тієї ж години рече Ісус до народу: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями, брати мене? Щодня сидів я в вас, навчаючи в церкві, і не брали мене. 56 Се ж усе стало ся, щоб справдились писання пророчі. Тодї всі ученики, покинувши.Його, повтікали. 57 Вони ж, узявши Ісуса, повели Його до Каяфи архиерея, де письменники та старші зібрались. 58 Петр же йшов слїдом за Ним оддалеки до двору архиєрейського, і, ввійшовши в двір, сїв із слугами, щоб бачити конець. 59 Архиєреї ж, і старші, і вся рада шукали кривого сьвідчення на Ісуса, щоб Його вбити. 60 І не знайшли. І коли багато лжесьвідків поприходило, не знайшли. Опісляж, приступивши два лжесьвідки 61 говорили: Сей казав: Я можу зруйнувати церкву Божу, й за три дні збудувати її. 62 І, вставши архиєрей, каже до Него: Нїчого не відказуєш, що сї про. ти Тебе сьвідкують? 63 Ісус же мовчав. І, озвавшись архиєрей, каже до Него: Заклинаю Тебе Богом живим, щоб сказав нам, чи Ти єси Христос, Син Божий? 64 Рече йому Ісус: Ти сказав єси. Тільки ж глаголю вам: Від нині побачите Сина чоловічого, по правицї сили, й грядущого на хмарах небесних. 65 Тоді архиєрей роздер одежу свого, кажучи: Ось сказав хулу; на що нам, іще сьвідків? Ось тепер чули хулу Його; 66 як вам здаеть ся? Вони ж, озвавшись, сказали: Винен єсть смерти. 67 Тоді плювали в лице Йому, й били по щоках Його, і знущались із Него, 68 кажучи: Проречи нам, Христе, хто се вдарив Тебе? 69 Петр же знадвору сидів у дворі, І приступила до него одна дівчина, кажучи: І ти був з Ісусом Галилейським. 70 Він же відрік ся перед усіма, кажучи : Не знаю, що говориш. 71 Як же вийшов він до воріт, побачила його друга, та й каже до тих, що там були: І сей був з Ісусом Назарейським. 72 І знов одрік ся він, кленучись: Що не знаю чоловіка. 73 Трохи ж згодом, приступивши ті, що стояли, кажуть Петрові: Справді й ти єси з них, бо й твоя говірка виявляє тебе. 74 Тодї почав він проклинатись та, клястись: Що не знаю чоловіка. І зараз півень запіяв. 75 І згадав Петр слово Ісуса, промовлене до него: Що перше ніж півень запіе, тричі відречеш ся мене. І, вийшовши геть, плакав гірко. |
| 1 Як же настав ранок, зробили раду всі архиєреї й старші людські 2 і, звязавши Його, повели тай передали Його Понтийському Пилату, ігемонові. 3 Тоді, побачивши Юда, зрадник Його, що Його осуджено, розкаяв ся, і вернув трийцять срібняків архиєреям та старшині, 4 кажучи: Згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали: Що дам до того? ти побачиш. 5 І, покинувши він срібняки в церкві, вийшов і відійшовши, повісив ся. 6 Архиереї ж, взявши срібняки, сказали: Не годить ся класти їх у скарбоню, бо се ціна крові. 7 Зробивши ж раду, купили за них ганчарське поле, щоб ховати на йому захожих. 8 Через се зветь ся поле се Кріваве Поле по сей день. 9 Тоді справдилось, що сказав Єремія пророк, глаголючи: І взяли вони трийцять срібняків, ціну цїненного, котрого цїнено з синів Ізраїля, 10 і дали їх на ганчарське поле, як повелїв менї Господь. 11 Ісус же стояв перед ігемоном; і питав Його ігемон, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Ісус же рече йому: Ти сказав єси. 12 А, як винуватили Його архиереї та старші, не відказував нічого. 13 Тоді каже до Него Пилат: Хиба не чуєш, скільки сьвідкують на Тебе? 14 І не відказав Він йому нї на одно слово, так що ігемон вельми дивував ся. 15 На сьвято ж звик був ігемон одпускати народові одного вязника, которого вони хотіли. 16 Мали ж тоді знаного вязника, на прізвище Вараву. 17 Як же вони зібрались, сказав їм Пилат: Кого хочете, щоб одпустив вам: Вараву, чи Ісуса, на прізвище Христа? 18 Знав бо, що через зависть видали Його. 19 Як же сидів він на судищі, прислала до него жінка його кажучи: Нїчого тобі й праведнику сьому; багато бо терпіла я сьогоднї вві снї через него. 20 Архиереї ж і старші наустили народ, щоб випросили Вараву, Ісуса ж убили. 21 Озвав ся ж ігемон і рече до них: Кого хочете з двох, щоб випустив вам? Вони ж сказали: Вараву. 22 Каже до них Пилат: Що ж оце робити му з Ісусом, на призвіще Христом ? Кажуть йому всі: Нехай буде рознятий. 23 Ігемон же каже: Що бо злого зробив? Вони ж кричали ще гірш: Нехай буде рознятий. 24 Бачивши ж Пилат, що нічого не врадить, а ще більш росте буча, взявши води, помив руки перед народом, і каже: Невинен я крові праведника сього; ви побачите. 25 І, озвавшись увесь народ, сказав: Кров Його на нас і на діти наші. 26 Тоді відпустив їм Вараву; Ісуса ж, побивши, передав, щоб розпято Його. 27 Тоді воїни ігемонові, взявши Ісуса на судище, зібрали на Него всю роту. 28 І, роздягнувши Його, накинули на Него червоний плащ; 29 і, сплівши вінець із тернини, положили на голову Йому, а тростину в правицю Його; і кидаючись на коліна перед Ним, насьміхались із Него, кажучи: Радуй ся, царю Жидівський! 30 І, плюючи на Него, брали тростину, й били по голові Його. 31 І, як насьміялись із Него, зняли з Него плащ, і надїли на Него одежу Його, й повели Його на розпятє. 32 Виходячи ж, знайшли чоловіка Киринейського, на ймя Симона; сього заставили нести хрест Його, 33 І прийшовши на врочище (місце) Голгота, чи то б сказати Черепове місце, 34 дали Йому пити оцту, змішаного з жовчю; і, покуштувавши, не хотів пити. 35 Розпявши ж Його, поділили одежу Його, кинувши жереб, щоб справдилось, що сказав пророк: Поділили собі шати мої, й на одежу мою кинули жереб. 36 І, посідавши, стерегли Його там; 37 і прибили над головою Його написану вину Його: Се Ісус, цар Жидівський. 38 Тодї розпято з Ним двох розбійників, одного по правицї, а другого по лївицї. 39 Мимойдучі ж хулили Його, киваючи головами своїми, 40 і кажучи: Ти, що руйнуєш церкву, й за три днї будуєш її, спаси ся сам. Коли ти Син Божий, зійди з хреста. 41 Так само ж і архиєреї, насьміхаючись із письменниками та старшими, казали: 42 Инших спасав, а себе не може спасти. Коли Він царь Ізраїлський, нехай тепер зійде з хреста, й ввіруємо в Него; 43 Він уповав на Бога; нехай тепер визволить Його, коли хоче Його, казав бо: Я Син Божий. 44 Так само й розбійники, що були розпяті з Ним, докоряли Йому. 45 Від шестої ж години настала темрява по всїй землї до години девятої. 46 Коло девятої ж години покликнув Ісус великим голосом, глаголючи: Ілі, Ілі лама савахтані; те єсть: Боже мій. Боже мій, чом мене покинув єси? 47 Деякі ж, що там стояли, почувши, казали: Що Ілию кличе сей. 48 І зараз, побігши один із них, і взявши губку, сповнивши оцтом і, настромивши на тростину, поїв Його. 49 Останні ж казали: Нехай: побачимо, чи прийде Ілия спасати Його. 50 Ісус же, знов покликнувши великим голосом, зітхнув духа. 51 І ось завіса церковня роздерлась надвоє од верху до низу, й земля затрусилась, і скелї порозпадались; 52 і гроби порозкривались; і многі тіла сьвятих усопших повставали, 53 і, вийшовши з гробів після воскресення Його, поприходили у сьвятий город, і показались многим. 54 Сотник же да ті, що були з ним і стерегли Ісуса, побачивши трус і те, що сталось, полякались тяжко, кажучи: Справді, Божий Син був сей. 55 Було там багато й жінок, що оддалеки дивились, котрі прийшли слїдом за Ісусом із Галилеї, служачи Йому. 56 Між ними була Мария Магдалина, й Мария, мати Яковова та Йосиїна, й мати синів Зеведеєвих. 57 Як же настав вечір, прийшов чоловік заможний з Ариматеї, на ймя Йосиф, що й сам учив ся в Ісуса. 58 Сей, приступивши до Пилата просив тіла Ісусового. Тоді Пилат і звелїв оддати тіло. 59 І взявши тїло Йосиф, обгорнув його плащеницею чистою, 60 положив його у новім своїм гробі, що висік у скелї; й прикотивши великого каменя до дверей гробу одійшов. 61 Була ж там Мария Магдалина й друга Мария, і сидїли навпроти гроба. 62 Завтрішнього ж дня, що після пятницї, зібрались архиєреї та Фарисеї до Пилата, 63 кажучи: Пане, згадали ми, що той обманщик казав, ще живий: Через три днї встану. 64 Звели ж оце стерегти гроба до третього дня, щоб прийшовши ученики Його в ночі, не вкрали Його, й не сказали народові: Устав із мертвих; і буде остання омана гірша первої. 65 Сказав же їм Пилат: Маєте сторожу: йдїть забезпечте, як знаєте. 66 Вони ж, пійшовши, забезпечили гріб, запечатавши камінь, із сторожею. |
| 1 Після ж вечора субітнього, як почало свитати в одну із субіт, прийшла Мария Магдалина та друга Мария подивитись на гріб. 2 І ось трус великий став ся, ангел бо Господень, зійшовши з неба, прийшов, відкотив камінь від дверей, і сів на нїм. 3 Був же вид його як блискавиця, й одежа його біла як снїг. 4 Од страху ж його затрусились ті, що стерегли його, й стали наче мертві. 5 Озвав ся ж ангел і рече до жінок: Не лякайтесь, знаю бо, що Ісуса рознятого шукаєте. 6 Нема Його тут; устав бо, як казав: Ідїть подивить ся на місце, де лежав Господь. 7 І хутко вертайтесь і скажіть ученикам Його, що встав із мертвих, і ось попередить вас у Галилею; там Його побачите: Ось я вам сказав. 8 І, вийшовши хутко від гробу із страхом і великою радостю, побігли сповістити учеників Його. 9 Як же йшли вони сповіщати учеників Його, аж ось Ісус зустрів їх, глагодючи: Радуйте ся: Вони ж, приступивши, обняли ноги Його, й поклонились Йому. 10 Тоді рече до них Ісус: Не лякайтесь; ійдїть сповістїть братів моїх, щоб ійшли в Галилею; і там мене побачять. 11 Як же йшли вони, аж ось деякі з сторожі, прийшовши в город, сповістили архиєреїв про все, що сталось. 12 І, зібравшись вони з старшими й зробивши раду, дали доволі срібняків воїнам, 13 говорячи: Кажіть, що ученики Його в ночі прийшовши вкрали Його, як ми спали. 14 І як дочуєть ся про се ігемон, ми вговоримо його, й вас безпечними зробимо. 15 Вони ж, узявши срібняки, зробили, як їх навчено; й рознеслось слово се у Жидів аж до сього дня, 16 Одинайцять же учеників пійшли в Гадилею, на гору, куди повелів їм Ісус. 17 І, побачивши Його, поклонились Йому; инші ж сумнились. 18 І, приступивши Ісус, промовив до них, глаголючи: Дана мені всяка власть на небі й на землі. 19 Ійдїть же навчайте всї народи, хрестячи їх в імя Отця, і Сина, й сьвятого Духа, 20 навчаючи їх додержувати всього, що я заповідав вам; і ось я з вами по всі дні, до кінця сьвіта. Амінь. |
