Hľadaný výraz: Mk 3-4, Preklad: Ukrajinský preklad, Počet výsledkov: 2
| 1 І ввійшов ізнов у школу; й був там чоловік, що мав суху руку. 2 І назирали Його, чи сцїлить його в суботу, щоб обвинуватити Його. 3 І рече до сухорукого чоловіка: Стань посередині. 4 І рече до них: Чи годить ся в суботу добро робити, чи зло робити? життє спасати, чи погубляти? Вони ж мовчали. 5 І, позирнувши на них кругом гнівно, жалкуючи над скаменїлостю сердець їх, рехе чоловікові: Простягни руку твою. І простяг, і стала рука його здорова, як і друга. 6 І вийшовши Фарисеї, зараз з Iродиянами зробили раду на Него, як Його погубити. 7 Ісус же відійшов з учениками своїми до моря; а великий натовп із Галилеї йшов за Ним, і з Юдеї, 8 і з Єрусалиму, й з Ідумеї, і зза Йордану; й ті, що кругом Тира та Сидона, натовп великий, прочувши, скільки Він робив, поприходили до Него. 9 І сказав Він ученикам своїм наготовити Йому човна задля народу щоб не тиснулись до Него. 10 Многих бо сцїлив, так що видались на Него, щоб приторкнутись до Него, хто з них мав недуги. 11 А духи нечисті, як бачили Його то падали ниць перед Ним, і кричали, говорячи: Ти єси Син Божий. 12 І остро грозив їм, щоб Його не виявляли. 13 І вийшов Він на гору, й покликав, кого схотів сам, і поприходили до Него. 14 І настановив дванайцятьох, щоб були з Ним, і щоб посилати їх проповідувати, 15 і щоб мали силу сцїляти недуги, й виганяти біси. 16 І дав Симонові імя Петр; 17 та Якова Зеведеєвого, та Йоана, брата Якового, й дав їм імена Воанер-гес, що єсть: Сини громові; 18 та Андрея, та Филипа, та Вартоломея, та Маттея, та Тому, та Якова Алфєєвого, та Тадея, та Симона Хананця, 19 та Юду Іскариодького, що зрадив Його. 20 Входять вони в господу, і знов сходить ся народ, так що не могли анї хлїба з'їсти. 21 І прочувши свояки Його, вийшли взяти Його; казали бо, що Він не при собі. 22 А письменники, поприходивши з Єрусалиму, казали, що Вельзевула має, і що бісовським князем виганяє біси. 23 І, покликавши їх, говорив до них приповістями: Як може сатана сатану виганяти? 24 І коли царство проти себе роздїлить ся, не може стояти царство те. 25 І коли господа проти себе роздїлить ся, не може стояти господа тая. 26 І коли сатана устав проти себе, й розділив ся, не може стояти, а копець йому. 27 Не може нїхто надоби сильного, ввійшовши в господу його, пожакувати, як перше сильного не звяже; аж тодї господу його пограбить. 28 Істино глаголю вам: Що всї гріхи відпустять ся синам чоловічим, і хули, якими б вони нї хулили; 29 хто ж хулити ме на Духа сьвятого, не має прощення во віки, а винен вічного осуду: 30 бо казали: Духа нечистого має. 31 Приходять тодї брати й мати його, й стоячи на дворі, послали до Него, кличучи Його. 32 І сидїв народ круг Него; кажуть же Йому: Ось мати Твоя і брати Твої на дворі шукають Тебе. 33 І, озвавшись до них, рече: Хто се мати моя, або брати мої? 34 І, позирнувши кругом по тих, що сидїли коло Него, рече: Оце мати моя, і брати мої! 35 Хто бо чинити ме волю Божу, той брат менї, й сестра моя, і мати. |
| 1 І почав знов навчати над морем; і назбиралось багато народу, так що Він увійшов у човен, щоб сидїти на і морі; а ввесь народ був на землї при морю. 2 І навчав їх багато приповістями, й глаголав до них у науцї своїй: 3 Слухайте: Ось вийшов сїяч сіяти: 4 і сталось, як сїяв, одно впало над шляхом, і налетїло птаство небесне, й пожерло його. 5 Инше ж упало на каменистому, де не мало доволї землї, і зараз посходило, бо не мало глибокої землї. 6 Як же зійшло сонце, повяло, й, не маючи кореня, посохло. 7 А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його, і овощу не дало. 8 А инше впало на землю добру, й дало плід, що сходив і ріс, і вродило одно в трийцятеро, а одно в шістьдесятеро а одно в сотеро. 9 І рече до них: Хто має уші слухати, нехай слухає. 10 Як же був на самоті, питались у Него ті, що з Ним, разом з дванайцятьма, про приповість. 11 І рече до них: Вам дано знати тайну царства Божого; тим же, що осторонь, у приповістях усе стаєть ся, 12 щоб дивлячись дивились, та й не бачили, й слухаючи слухали, та й не розуміли, щоб инколй не навернулись, і не простились їм гріхи. 13 І рече до них: Хиба не знаєте приповістї сієї? як же всі приповістї зрозумієте? 14 Сїяч слово сіє. 15 Що ж над шляхом, се ті, де сіється слово, й, як почують, зараз приходить сатана, й забирає слово, посіяне в серцях їх. 16 Подібно ж і ті, що на каменистому посіяні, котрі, як почують слово, зараз із радостю приймають його, 17 та не мають кореня в собі, а тільки до часу вони; опісля ж, як настане горе або гоненне за слово, зараз блазнять ся. 18 А ті, що посіяні між терниною, се ті, що слухали слово, 19 та журба сьвіта сього, й омана багацтва, і инші жадоби входять, і глушять слово, й безовочним робить ся воно. 20 А на землю добру посіяні, се ті, що чують слово й приймають, і приносять овощ, одно в трийцятеро, друге в шістьдесятеро, а инше в сотеро. 21 І рече до них: Чи нате приносять сьвітло, щоб ставити його під посудину, або під ліжко, а не щоб на сьвічнику ставити? 22 Нема бо нічого схованого, щоб не обявилось; і не втаєно, а щоб на яв вийшло. 23 Коли хто має уші слухати, нехай слухає. 24 І рече їм: Вважайте, що чуете: Якою мірою міряєте, відміряється вам, і прибавить ся вам, що слухаєте. 25 Хто бо має, дасть ся йому; а хто не має, і що має, візьметь ся від него. 26 І рече: Так єсть царство Боже, як коли чоловік, що вкине зерно у землю, 27 та й спить, і встає в ночі і в день, а зерно сходить і росте, як він не знає. 28 Від себе бо земля родить: спершу траву, потім колос, а далїй повну пшеницю в колосї. 29 Як же доспіє овощ, зараз посилає серпа, бо настали жнива. 30 І рече: Кому уподобимо царство Боже? або до якої приповісти приложимо його? 31 Воно мов зерно горчицї, що, як сієш його в землю, то воно дрібніше від усїх зерен, які є на землї; 32 а як посієть ся, сходить, і робить ся більшим над усї зілля, і ширить велике віттє, так що під тінню його кублитись може птаство небесне. 33 І многими такими приповістями глаголав їм слово, скільки могли слухати. 34 Без приповістї ж не говорив їм; на самоті ж ученикам своїм вияснював усе. 35 І рече їм того дня, як настав вечір: Перевезімось на той бік. 36 І, відпустивши народ, узяли Його, яв був в човні. І инші ж човни були з Ним. 37 І схопилась велика вітряна буря, а филї заливали човен, так що вже тонув. 38 А був Він на кермі, сплючи на подусцї. І розбудили Його, й кажуть Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що погибаємо? 39 І вставши, погрозив вітрові, і рече до моря: Мовчи, перестань! І втих вітер, і настала тишина велика. 40 І рече їм: Чого ви такі полохливі? Як се? нема в вас віри? 41 І полякались страхом великим, і казали один до одного: Хто оце Сей, що й вітер і море слухає Його? |
