Hľadaný výraz: Mk 1,16-8,26, Preklad: Ukrajinský preklad, Počet výsledkov: 8
| 16 Ходячи ж понад морем Галилейським, побачив Симона та Андрея, брата його, як вони закидали невід у море; були бо рибалки. 17 І рече до них Ісус: Ійдїть слїдом за мною, то зроблю, що станетесь ловцями людей. 18 І, зараз покинувши неводи свої, пійшли слїдом за Ним. 19 І, відійшовши трохи дальше звідтіля, побачив Якова Зеведеєвого та Йоана, брата його, так само в човні, налагоджуючих неводи. 20 І зараз покликав Їх; і, покинувши батька свого Зеведея в човні з наймитами, пійшли слїдом за Ним. 21 І приходять у Капернаум; і зараз субітнього дня, увійшовши в школу, навчав. 22 І дивувались наукою Його, навчав бо їх яко маючий власть, а не як письменники. 23 І був у них у школї чоловік з духом нечистим; і закричав, 24 кажучи: Остав! що нам і Тобі, Ісусе Назарянине? чи прийшов еси погубити нас? Знаю Тебе, хто еси: Сьвятий Божий. 25 І погрозив йому Ісус, глаголючи: Мовчи й вийди з него. 26 І стрепенувши його дух нечистий, і закричавши голосом великим, вийшов з него. 27 І полякались усї так, що питали один в одного, говорячи; Що се таке? що се за Наука така нова? що по власти й духам нечистим повелївае, і слухають Його? 28 І розійшлась чутка про Него зараз по всій околиці Галилейській. 29 І зараз, із школи вийшовши, пійшли в господу Симона та Андрея, з Яковом та Йоаном. 30 Теща ж Симонова лежала в пропасниці, й зараз кажуть Йому про неї. 31 І приступивши Він, підвів її, взявши за руку її; й покинула її пропасниця зараз; і послугувала вона їм. 32 Як же настав вечір, після заходу сонця, поприносили до Него всїх недужих і біснуватих. 33 І ввесь город зібрав ся до дверей. 34 І сцїлив многих недужих на всякі болестї, і бісів многих вигнав; і не дозволяв говорити бісам, бо вони знали Його. 35 І вранцї, ще геть за ночи, вставши, вийшов, і пійшов у пусте місце. й там молив ся. 36 І пустились за Ним Симон і ті що з ним. 37 І, знайшовши Його, кажуть Йому: Що всї шукають Тебе. 38 І рече до них: Ходімо в близькі містечка, щоб і там проповідував; на те бо прийшов я. 39 І проповідував по шкодах їх скрізь по всїй Галилеї, і виганяв біси. 40 І приходить до Него прокажений, і благаючи Його, впавши на коліна перед Ним, каже до Него: Коли хочеш, зможеш мене очистити. 41 Ісус же, змилосердившись, простяг руку, доторкнувсь до него, й рече йому: Хочу; очистись. 42 І, як Він сказав, зараз зникла з него проказа, й очистив ся. 43 І, заказавши йому, зараз відослав його, 44 і рече до него: Гледи ж, нікому нічого не кажи, а йди, покажись священникові, і принеси за очищенне твоє, що повелїв Мойсей на сьвідкуваннє їм. 45 Він же, вийшовши, почав проповідувати багато, й ширити кругом чутку; так, що Він не міг уже явно ввійти в город, а пробував осторонь у пустих місцях; і приходили до Него звідусюди. |
| 1 І знов увійшов у Капернаум через кілька днів; і розголошено, що Він у господї. 2 І зараз назбиралось багато, так що не було місця анї перед дверима, І проповідував Він їм слово. 3 І приходять до Него, несучи розслабленого; несло його четверо. 4 І, не можучи приступити до Него за народом, розкрили стелю, де був; і, проламавши, спустили ліжко, в котрому лежав розслаблений. 5 Бачивши ж Ісус віру їх, рече до розслабленого: Сину, оставляють ся тобі гріхи твої. 6 Були ж деякі з письменників, то там сиділи, і казали в серцях своїх: 7 Шо за хулу сей так говорить? хто може оставляти гріхи, як тільки один Бог? 8 І зараз, постерігши Ісус духом своїм, що так мислять собі, рече до дих: На що се кажете в серцях ваших? 9 Що легше? сказати розслабленому: Оставляють ся тобі гріхи твої, або сказати: Устань, і візьми постіль твою, та й ходи. 10 От же, щоб ви знали, що Син чоловічий мав власть оставляти на землі гріхи 10 до розслабленого:) 11 Тобі глаголю: Устань, і візьми постіль твою, та й іди до дому твого. 12 І встав зараз, і взявши постіль, вийшов перед усїма; так що здивувались усї, і прославляли Бога, говорячи: Що нїколи такого не бачили. 13 І вийшов знов над море; а ввесь народ пійшов до Него, й навчав їх. - 14 І, йдучи мимо, побачив Левію Алфєєвого, сидячого на митниці, і рече йому: Йди слїдом за мною. І, вставши, пійшов слїдом за Ним. 15 І сталось, як сидів Він за столом у господі в него, посідало з Ісусом і учениками Його й багато митників та грішників; було бо їх багато, і йшли слїдом за Ним. 16 І бачивши письменники та Фарисеї, що Він їсть із митниками та грішниками, казали до учеників Його: Як се, що Він з митниками та грішниками їсть і пє? 17 І почувши Ісус, рече до них: Не треба здоровим лїкаря, а недужим. Не прийшов я звати праведників, а грішників до покаяння; 18 А були ученики Йоанові та Фарисеискі постниками; й приходять і кажуть Йому: Чого ученики Йоанові та Фарисейські постять, Твої ж ученики не постять? 19 І рече їм Ісус: Чи можуть синове весїльні постити, як жених з ними? Доки мають із собою жениха, не можуть постити. 20 Прийдуть же дні, коли візьметься від них жених, і тоді постити муть в ті дні. 21 І ніхто не пришивав латки з нової тканини до старої одежини, ато нова латка урве старого, й гірша буде дїрка. 22 І ніхто не наливав нового вина в старі бурдюки, ато нове вино порозривав бурдюки, й вино витече й бурдюки пропадуть; нове ж вино в нові бурдюки наливати. 23 І довелось переходити Йому в суботу через засіви; й почали ученики Його дорогу верстати, рвучи колоссє. 24 І казали до Него Фарисеї: Дивись, чого вони роблять у суботу, що не годить ся? 25 А Він рече до них: Чи нїколи не читали ви, що зробив Давид, як був у нужді і голодував він і ті, що були з ним? 26 Як увійшов він у Божий дом за Авиятара архиерея, та й їв хлїби показні, що не годилось їсти, як тільки священикам, і дав і тим, що були з ним? 27 І рече до них: Субота ради чоловіка постала, не чоловік задля суботи. 28 Тим Син чоловічий - Господь і суботи. |
| 1 І ввійшов ізнов у школу; й був там чоловік, що мав суху руку. 2 І назирали Його, чи сцїлить його в суботу, щоб обвинуватити Його. 3 І рече до сухорукого чоловіка: Стань посередині. 4 І рече до них: Чи годить ся в суботу добро робити, чи зло робити? життє спасати, чи погубляти? Вони ж мовчали. 5 І, позирнувши на них кругом гнівно, жалкуючи над скаменїлостю сердець їх, рехе чоловікові: Простягни руку твою. І простяг, і стала рука його здорова, як і друга. 6 І вийшовши Фарисеї, зараз з Iродиянами зробили раду на Него, як Його погубити. 7 Ісус же відійшов з учениками своїми до моря; а великий натовп із Галилеї йшов за Ним, і з Юдеї, 8 і з Єрусалиму, й з Ідумеї, і зза Йордану; й ті, що кругом Тира та Сидона, натовп великий, прочувши, скільки Він робив, поприходили до Него. 9 І сказав Він ученикам своїм наготовити Йому човна задля народу щоб не тиснулись до Него. 10 Многих бо сцїлив, так що видались на Него, щоб приторкнутись до Него, хто з них мав недуги. 11 А духи нечисті, як бачили Його то падали ниць перед Ним, і кричали, говорячи: Ти єси Син Божий. 12 І остро грозив їм, щоб Його не виявляли. 13 І вийшов Він на гору, й покликав, кого схотів сам, і поприходили до Него. 14 І настановив дванайцятьох, щоб були з Ним, і щоб посилати їх проповідувати, 15 і щоб мали силу сцїляти недуги, й виганяти біси. 16 І дав Симонові імя Петр; 17 та Якова Зеведеєвого, та Йоана, брата Якового, й дав їм імена Воанер-гес, що єсть: Сини громові; 18 та Андрея, та Филипа, та Вартоломея, та Маттея, та Тому, та Якова Алфєєвого, та Тадея, та Симона Хананця, 19 та Юду Іскариодького, що зрадив Його. 20 Входять вони в господу, і знов сходить ся народ, так що не могли анї хлїба з'їсти. 21 І прочувши свояки Його, вийшли взяти Його; казали бо, що Він не при собі. 22 А письменники, поприходивши з Єрусалиму, казали, що Вельзевула має, і що бісовським князем виганяє біси. 23 І, покликавши їх, говорив до них приповістями: Як може сатана сатану виганяти? 24 І коли царство проти себе роздїлить ся, не може стояти царство те. 25 І коли господа проти себе роздїлить ся, не може стояти господа тая. 26 І коли сатана устав проти себе, й розділив ся, не може стояти, а копець йому. 27 Не може нїхто надоби сильного, ввійшовши в господу його, пожакувати, як перше сильного не звяже; аж тодї господу його пограбить. 28 Істино глаголю вам: Що всї гріхи відпустять ся синам чоловічим, і хули, якими б вони нї хулили; 29 хто ж хулити ме на Духа сьвятого, не має прощення во віки, а винен вічного осуду: 30 бо казали: Духа нечистого має. 31 Приходять тодї брати й мати його, й стоячи на дворі, послали до Него, кличучи Його. 32 І сидїв народ круг Него; кажуть же Йому: Ось мати Твоя і брати Твої на дворі шукають Тебе. 33 І, озвавшись до них, рече: Хто се мати моя, або брати мої? 34 І, позирнувши кругом по тих, що сидїли коло Него, рече: Оце мати моя, і брати мої! 35 Хто бо чинити ме волю Божу, той брат менї, й сестра моя, і мати. |
| 1 І почав знов навчати над морем; і назбиралось багато народу, так що Він увійшов у човен, щоб сидїти на і морі; а ввесь народ був на землї при морю. 2 І навчав їх багато приповістями, й глаголав до них у науцї своїй: 3 Слухайте: Ось вийшов сїяч сіяти: 4 і сталось, як сїяв, одно впало над шляхом, і налетїло птаство небесне, й пожерло його. 5 Инше ж упало на каменистому, де не мало доволї землї, і зараз посходило, бо не мало глибокої землї. 6 Як же зійшло сонце, повяло, й, не маючи кореня, посохло. 7 А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його, і овощу не дало. 8 А инше впало на землю добру, й дало плід, що сходив і ріс, і вродило одно в трийцятеро, а одно в шістьдесятеро а одно в сотеро. 9 І рече до них: Хто має уші слухати, нехай слухає. 10 Як же був на самоті, питались у Него ті, що з Ним, разом з дванайцятьма, про приповість. 11 І рече до них: Вам дано знати тайну царства Божого; тим же, що осторонь, у приповістях усе стаєть ся, 12 щоб дивлячись дивились, та й не бачили, й слухаючи слухали, та й не розуміли, щоб инколй не навернулись, і не простились їм гріхи. 13 І рече до них: Хиба не знаєте приповістї сієї? як же всі приповістї зрозумієте? 14 Сїяч слово сіє. 15 Що ж над шляхом, се ті, де сіється слово, й, як почують, зараз приходить сатана, й забирає слово, посіяне в серцях їх. 16 Подібно ж і ті, що на каменистому посіяні, котрі, як почують слово, зараз із радостю приймають його, 17 та не мають кореня в собі, а тільки до часу вони; опісля ж, як настане горе або гоненне за слово, зараз блазнять ся. 18 А ті, що посіяні між терниною, се ті, що слухали слово, 19 та журба сьвіта сього, й омана багацтва, і инші жадоби входять, і глушять слово, й безовочним робить ся воно. 20 А на землю добру посіяні, се ті, що чують слово й приймають, і приносять овощ, одно в трийцятеро, друге в шістьдесятеро, а инше в сотеро. 21 І рече до них: Чи нате приносять сьвітло, щоб ставити його під посудину, або під ліжко, а не щоб на сьвічнику ставити? 22 Нема бо нічого схованого, щоб не обявилось; і не втаєно, а щоб на яв вийшло. 23 Коли хто має уші слухати, нехай слухає. 24 І рече їм: Вважайте, що чуете: Якою мірою міряєте, відміряється вам, і прибавить ся вам, що слухаєте. 25 Хто бо має, дасть ся йому; а хто не має, і що має, візьметь ся від него. 26 І рече: Так єсть царство Боже, як коли чоловік, що вкине зерно у землю, 27 та й спить, і встає в ночі і в день, а зерно сходить і росте, як він не знає. 28 Від себе бо земля родить: спершу траву, потім колос, а далїй повну пшеницю в колосї. 29 Як же доспіє овощ, зараз посилає серпа, бо настали жнива. 30 І рече: Кому уподобимо царство Боже? або до якої приповісти приложимо його? 31 Воно мов зерно горчицї, що, як сієш його в землю, то воно дрібніше від усїх зерен, які є на землї; 32 а як посієть ся, сходить, і робить ся більшим над усї зілля, і ширить велике віттє, так що під тінню його кублитись може птаство небесне. 33 І многими такими приповістями глаголав їм слово, скільки могли слухати. 34 Без приповістї ж не говорив їм; на самоті ж ученикам своїм вияснював усе. 35 І рече їм того дня, як настав вечір: Перевезімось на той бік. 36 І, відпустивши народ, узяли Його, яв був в човні. І инші ж човни були з Ним. 37 І схопилась велика вітряна буря, а филї заливали човен, так що вже тонув. 38 А був Він на кермі, сплючи на подусцї. І розбудили Його, й кажуть Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що погибаємо? 39 І вставши, погрозив вітрові, і рече до моря: Мовчи, перестань! І втих вітер, і настала тишина велика. 40 І рече їм: Чого ви такі полохливі? Як се? нема в вас віри? 41 І полякались страхом великим, і казали один до одного: Хто оце Сей, що й вітер і море слухає Його? |
| 1 І перевезлись на той бік моря, у землю Гадаринську. 2 І скоро вийшов Він із човна, зараз зустрів Його чоловік із гробів у дусї нечистому, 3 що домував між гробами, і навіть залїзами ніхто не міг його звязяти: 4 часто бо заковувано його в кайдани й заліза, й розривав залїза на собі, й ламав кайдани, й ніхто його не здолїв угамувати. 5 І по всяк час у ночі і в день пробував він у горах та гробах, кричавши, та бивши себе каміннєм. 6 Побачивши ж Ісуса оддалеки, прибіг та й уклонив ся Йому, 7 і, закричавши голосом великим, каже: Що мені й Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене. 8 (Рече бо йому: Вийди, душе нечистий, з чоловіка.) 9 І спитав його: Яке імя твоє? І відповів, кажучи: Імя моє Легион, бо нас багато. 10 І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть із тієї сторони. 11 Пас ся ж там поблизу гір великий гурт свиней. 12 І благали Його всї біси, кажучи: Пішли нас у свинї, щоб ми ввійшли в них. 13 І зараз дозволив їм Ісус. І вийшовши нечисті духи, увійшли в свині; і кинув ся гурт із кручі в море, (було ж їх тисяч зо дві,) та й потонули в морі. 14 А ті, що пасли свинї, побігли, та й розказали в городі і в селах. І повиходили дивитись, що се сталось. 15 І приходять до Ісуса, й бачять біснуватого; сидить одягнений і при розумі, того, що мав Легиона, та й полякались. 16 І розказували їм ті, що бачили, що сталось біснуватому, й про свині. 17 І почали вони просити Його вийти з їх гряниць. 18 І як увійшов Він у човен, просив Його той, що був біснуватий, щоб бути з Ним. 19 Ісус же не дозволив йому, а рече до него: Йди до дому твого до твоїх, і розкажи їм, що тобі Господь зробив, і як помилував тебе. 20 І пійшов і почав проповідувати в Десятиградї, що зробив йому Ісус; і всі дивувались. 21 А як переплив Ісус човном ізнов на той бік, зібралось багато народу до Него; а був Він над морем. 22 І ось приходить один із школьних старшин, на ймя Яір, і, побачивши Його, упав у ноги Йому, 23 і вельми благав Його, говорячи: Дочка моя кінчить ся, прийди й положи на неї руки, нехай одужає і буде жива. 24 І пійшов із ним, і слїдом за Ним тйшло багато народу, й тиснулись до Него. 25 Жінка ж одна, що була в кровотічі років дванайцять, 26 і багато витерпіла від многих лїкарів, і витратила все, що мала, й нїякої пільги не дїзнала, а ще більш їй погіршало, 27 почувши про Ісуса, приступила між народом іззаду, та й приторкнулась до одежі Його. 28 Казала бо: Що, коли до одежі Його приторкнусь, спасу ся. 29 І зараз висохло жерело крові її і почула вона в тїлї, що спїлилась од недуги. 30 І зараз Ісус, почувши в собі, що сила вийшла з Него, обернувшись між народом, рече: Хто приторкнувсь до одежі моєї? 31 І казали Йому ученики Його: Ти бачиш, як народ товпить ся до Тебе, та й питаєш: Хто приторкнув ся до мене? 32 І позирнув Він кругом, щоб побачити ту, що се зробила. 33 Жінка ж, злякавшись і затрусившись, знаючи, що сталось із нею, приступила, та й упала перед Ним, та й сказала Йому всю правду. 34 Він же рече їй: Дочко, віра твоя спасла тебе. Йди з упокоєм, і будь здорова від недуги твоєї. 35 Ще говорив Він, приходять від школьного старшини, кажучи: Що дочка твоя вмерла; на що ще трудиш учителя? 36 Ісус же, почувши сказане слово, рече зараз школьному старшинї: Не лякайсь, тільки віруй. 37 І не дозволив нікому йти з собою, тільки Петрові, та Якову, та Йоанові, брату Якова. 38 І приходить у господу до школьного старшини, й бачить трівогу, й плачущих, і голосячих вельми. 39 І, ввійшовши, рече їм: Чого трівожетесь та голосите? Дївча не вмерло, а спить. 40 І насьміхали ся з Него. Він же, виславши всїх, бере батька та матір дівчинки, й тих, що з Ним, і ввіходить, де дівча лежало. 41 Ї, взявши дівча за руку, рече їй: Талита куми, що єсть перекладом: Дівчинко, тобі глаголю: встань. 42 І зараз устало дівча, й ходило, бо було дванайцяти років. І дивувались дивом великим. 43 І пильно наказав їм, щоб ніхто не довідав ся про се; й казав дати їй їсти. |
