Verš 1
Браттє моє, не на лиця вважаючи, майте віру Господа нашого Ісуса Христа прославленого.
Lv 19:15 -
Dt 16:19 -
Prís 24:23 -
Mt 22:16 - І висилають до Него учеників своїх з Іродиянами, говорячи: Учителю, знаємо, що ти правдивий вси, й на путь Божий правдою наставляєш, і нї про кого не дбаєш; бо не дивиш ся на лице людей.
Verš 5
Слухайте, браттє мов любе: хиба не вбогих сьвіту сього вибрав Бог на багатих вірою і наслїдників царства, котре обіцяв тим, хто любить Його?
Jn 7:48 - Хиба хто з князїв увірував у Него, або з Фарисеїв?
1Kor 1:26 - Спогляньте бо ва покликаннє ваше, браттє, що небагато (між вами) премудрих по тїлу, небагато сильних, небагато благородних;
Ex 20:6 -
1Sam 2:30 -
Prís 8:17 -
Mt 5:3 - Блаженні вбогі духом, бо їх царство небесне.
Verš 8
Коли ж оце звершуєте закон царський по писанню: "Люби ближнього свого, як себе самого", добре чините;
Lv 19:18 -
Mt 22:39 - Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого.
Mk 12:31 - А друга подібна, така: Люби ближнього твого як себе самого. Більшої від сих иншої заповіди нема.
Rim 13:9 - Бо се: Не роби перелюбу. Не вбий, Не вкрадь, Не сьвідкуй криво, Не похотствуй, і коли (є) яка инша заповідь, у сему слові містить ся: Люби ближнього твого, як сам себе.
Gal 5:14 - Увесь бо закон в одному слові сповняється: Люби ближнього твого, як себе самого.
Ef 5:2 - і ходіть у любові, яко ж і Христос улюбив нас і оддав себе за нас на жертву і на посьвят Богу, у солодкі пахощі.
1Sol 4:9 - Що ж до братньої любови, то не треба писати вам, самі бо ви навчені від Бога любити один одного.
Verš 10
Кожний бо, хто увесь закон заховав, та згрішить в одному, станеть ся у всьому виноватий.
Dt 27:26 -
Mt 5:19 - Тим, хто поламле одну найменшу з сих заповідей і навчить так людей, той звати меть ся найменшим у царстві небесному; а хто сповнить і навчить, той звати меть ся великим у царстві небесному.
Gal 3:10 - Которі ж од дїл закону, ті під клятьбою; писано бо: Проклят, хто не встоїть у всьому написаному в книаї закону, щоб робити те.
Verš 11
Хто бо сказав: "Не чини перелюбу," Той сказав і: "Не вбивай." Коли ж не зробиш перелюбу, а вбєш, став ся єси переступником закону.
Ex 20:14 -
Mt 5:27 - Чували ви, що сказано старосьвіцьким: Не чини перелюбу.
Verš 13
Суд бо без милосердя тому, хто не зробив милости, і вихваляеть ся милосерде суду (понад суд).
Mt 6:15 - Як же не прощати мете людям провин їх, то й Отець ваш небесний не прощати буде провин ваших.
Mt 18:35 - Так і Отець мій небесний робити ме вам, як не прощати мете кожен братові своєму від сердець ваших провин їх.
Mk 11:25 - І як стоїте молячись, прощайте, коли що маєте проти кого, щоб і Отець ваш, що на небі, відпустив вам провини ваші.
Lk 16:25 - Рече ж Авраам: Дитино, спогадай, що прийняв єси добре твоє в життю твоїм, а Лазар так само лихе; тепер же він тут утїшавть ся, а ти мучиш ся.
Verš 14
Ява користь, браттє моє, коди хто каже, що віру має, та дїл не має? чи може віра спасти його?
Mt 7:26 - А всякий, хто слухав сї слова мої, та й не чинить їх, уподобить ся чоловікові необачному, що вбудував свій будинок на піску;
Jak 1:23 - Бо, коли хто слухатель слова, а ие чинитель, той подобен чоловікові, що дивить ся на природне лице своє в зеркалї.
Verš 15
Коли ж брат або сестра нагі будугь і жадні щоденної страви,
Lk 3:11 - Озвав ся ж і каже їм: Хто має дві одежинї, нехай наділить немаючого; й хто має харч, нехай так само робить.
1Jn 3:17 - Хто ж має прожиток у сьвітї, і видить брата свого, що в потребі, та й зачинить серце своє перед ним, то як любов Божа пробуває у ньому?
Verš 19
Ти віруєш, що Бог один; добре робиш: і біси вірують, та й тремтять.
Mk 1:24 - кажучи: Остав! що нам і Тобі, Ісусе Назарянине? чи прийшов еси погубити нас? Знаю Тебе, хто еси: Сьвятий Божий.
Verš 21
Авраам, отець наш, хиба не з дїл справдив ся, піднявши Ісаака, сина свого, на жертівник?
Gn 22:10 -
Verš 23
І сповнилось писанеє, що глаголе: "Увірував же Авраам Богові й полічено йому
Gn 15:6 -
Rim 4:3 - Що бо писаннє глаголе? Увірував же Авраам Богові, і полічено се йому за праведність.
Gal 3:6 - Яко ж Авраам вірував у Бога, і полїчено йому за праведність.
Verš 25
Так само і Раава блудниця хиба не з дїл справдилась, прийнявши посланців і вивівши їх иншою дорогою?
Joz 2:1 -
Joz 6:23 -
Heb 11:31 - Вірою Раава блудниця не згинула з невірними, прийнявши підглядників з миром.
Jak 2,5 - Porov. 1 Kor 1, 26–38. Boh si práve chudobných a biednych vyvolil za priekopníkov evanjelia. Aj do Cirkvi vstupovali skôr chudobní ako bohatí.
Jak 2,7 - "Vzývať meno." V Starom zákone vzývať Božie meno nad niekým znamenalo vzývať osobitnú Božiu ochranu nad ním. Zároveň takýto človek sa stával vlastníctvom a bol v službe toho, koho meno sa nad ním vzývalo. V Novom zákone vzývaním Ježišovho mena sa človek stáva jeho vlastníctvom a stavia sa do služby Krista, dostáva po ňom aj meno – kresťan (gr. christianós). Jakub tu myslí na obrady krstu.
Jak 2,8 - Lv 19, 18; porov. Mt 22, 39.
Jak 2,10 - "Previnil by sa proti všetkým," pretože všetky prikázania sú výrazom jednej a tej istej Božej vôle, navzájom súvisia a tvoria jeden celok.
Jak 2,11 - Ex 20, 13–14; Dt 5, 17–18.
Jak 2,13 - Proti tomu, kto je nemilosrdný voči bratom, bude aj Boh prísny a spravodlivý. Taký sa nebude môcť spoliehať na Božie milosrdenstvo, ktoré je pre hriešnikov vlastne jedinou nádejou v deň súdu. Vidno tu narážku na jedno z ôsmich blahoslavenstiev.
Jak 2,14-17 - Opravdivá viera sa nevyhnutne prejavuje a uskutočňuje aj vonkajšími skutkami lásky a milosrdenstva, ináč by bola mŕtva. Táto myšlienka sa nijako neprotiví náuke svätého Pavla o ospravedlnení z viery (Rim 3, 21 – 4, 25; Gal 3 a inde). Pavol totiž tvrdí, že nie skutky podľa Mojžišovho zákona nás ospravedlňujú, ale viera a Božia milosť. Tu ide teda o základné ospravedlnenie, ktoré je len začiatkom svätosti a spásy. No na dosiahnutie spásy sú potrebné skutky a zásluhy. Pavol nikde nepíše, že dobré skutky nie sú potrebné. Sama kresťanská viera nie je iba rozumovým postojom, ale znamená prijať Kristovo evanjelium ako program vlastného života a plniť ho (porov. 2 Sol 3, 10–12).
Jak 2,21 - Gn 22, 9; porov. Hebr 11, 17.
Jak 2,23 - Gn 15, 6; porov. Rim 4, 3; Gal 3, 6.
Jak 2,25 - Porov. Joz 2, 1–26; Hebr 11, 31.
