Skutky apoštolov

1 (UKR) Один же чоловік, на ймя Ананїя, в Сафирою, жінкою своєю, продав маєток,

2 (UKR) та й приховав з ціни, за довідом жінки своєї, та, принїсши якусь частину, положив у ногах у апостолів.

3 (UKR) Петр же рече: Ананїє, чого сповнив сатана серце твоє, щоб обманити сьвятого Духа та приховати з ціни за землю?

4 (UKR) Хиба, що ти мав, не твоє воно було? й продане, не в твоїй власті було? На що положив єси в твоєму серці діло таке? Ти обманив не людей, а Бога.

5 (UKR) Почувши ж Ананїя слова сї, упав без духу; й обвяв страх великий усіх, що чули се.

6 (UKR) Уставши молодцї, взяли його і винісши поховали.

7 (UKR) І сталось, годин через три після сього ввійшла й жінка його, не знаючи, що стало ся.

8 (UKR) Озвав ся ж до неї Петр: Скажи мені, чи за стільки віддали землю? Вона ж каже: Так, за стільки.

9 (UKR) Петр же рече до неї: Як се, що змовились ви спокусити Духа Господнього? Ось коло дверей ноги тих, що поховали чоловіка твого; то й тебе винесуть.

10 (UKR) Упала ж зараз у ноги йому, та й зітхнула духа. І ввійшовши молодцї, знайшли її мертву, й винїсши, поховали коло чоловіка її.

11 (UKR) І обняв страх великий усю церкву і всїх, що чули про се.

12 (UKR) Руками ж апостолськими дїялись ознаки й чудеса в народї многі (і були однодушні всї в ходнику Соломоновім.

13 (UKR) З инших же нїхто не важив ся приставати до них, тільки величав їх народ.

14 (UKR) І прибувало все більш віруючих у Господа, - множество чоловіків і жінок.)

15 (UKR) Так що виносили на улицї недужих, і клали на постелях та ліжках, щоб як ійти ме Петр, хоч тінь отїнила кого з них.

16 (UKR) Сходилось же множество з околичних городів у Єрусалим, приносячи недужих та мучених від нечистих духів, і всї сцїлялись.

17 (UKR) Уставши ж архиєрей і всї, що з ним (тодїшня єресь Садукейська), сповнились завистю,

18 (UKR) і наложили руки свої на апостолів, та й посадили їх у громадську темницю.

19 (UKR) Ангел же Господень одчинив уночі двері темничні, і вивівши рече:

20 (UKR) Ійдїть, і ставши промовляйте в церкві до народу всї слова життя сього.

21 (UKR) Вислухавши ж ввійшли вранцї в церкву, та й навчали. Прийшовши ж архиєрей і ті, що з ним, скликали раду і всю старшину синів Ізраїлевих, і післали в вязницю привести їх.

22 (UKR) Слуги ж прийшовши, не знайшли їх у темниці, і вернувшись, оповіли,

23 (UKR) говорячи; Що темницю знайшли ми замкнену з усякою осторожністю і сторожів знадвору стоячих перед дверима, та відчинивши, нїкого в середині не знайшли.

24 (UKR) Почувши ж слова сї священик і старшина церковний та архиєреї, сумнівались, що б воно таке було.

25 (UKR) Прийшовши ж один, сповістив їх, кажучи: Що ось чоловіки, що ви повкидали в темницю, стоять у церкві і навчають народ.

26 (UKR) Тодї прийшовши старшина з слугами, привели їх без примусу; боялись бо народу, щоб не покаменував їх.

27 (UKR) І привівши їх, поставили перед радою; і спитав їх архиєрей,

28 (UKR) кажучи: Чи не заказом же заказувано вам навчати в імя се? І ось сповнили ви Єрусалим наукою вашою, і хочете навести на нас кров Чоловіка того.

29 (UKR) Озвав ся ж Петр і апостоли, і рекли: Більше треба коритись Богу нїж людям.

30 (UKR) Бог отцїв наших підняв Ісуса, що Його ви вбили, повісивши на дереві.

31 (UKR) Сього підняв Бог правицею своєю в Князя і Спаса; щоб дати покаянне Ізраїлеві і оставленнє гріхів.

32 (UKR) І сьвідки Його в словах сих ми й Дух сьвятий, котрого дав Бог тим,, хто корить ся Йому.

33 (UKR) Вони ж почувши запалали гнївом, і радились, щоб повбивати їх.

34 (UKR) Уставши ж у раді один Фарисей, на ймя Гамалиїл, учитель закону, поважаний від усього народу, звелїв на часину вивести апостолів,

35 (UKR) і каже своїм: Мужі Ізраїлські, вважайте на людей сих, що маєте робити.

36 (UKR) Бо перед сими днями встав був Тевда, кажучи, що він хтось такий; до него пристало число людей з чотириста; його вбито, і всї, хто слухав його, розійшлись і обернулись у ніщо.

37 (UKR) Після сього встав був Юда Галилейський під час переписі, і потяг за собою доволї народу. І сей загинув, і всі, хто слухав його, розсипались.

38 (UKR) А тепер кажу вам: Відступіть ся від людей сих і оставте їх; бо коли від людей рада ся або діло се, то обернеть ся в нїщо ;

39 (UKR) коли ж від Бога, то не здолїєте його знївечити, та щоб іще й противниками Божими не зробитись вам.

40 (UKR) Послухали ж його, і, покликавши апостолів та побивши, заказали їм говорити в імя Ісусове, та й відпустили їх.

41 (UKR) Вони ж пішли веселі з перед ради, що за імя Його удостоїлись бути зневаженими.

42 (UKR) І по всяк день не переставали вони і в церкві і по домах навчати й благовіствувати Ісуса Христа.