Evanjelium podľa Marka

1 (UKR) І перевезлись на той бік моря, у землю Гадаринську.

2 (UKR) І скоро вийшов Він із човна, зараз зустрів Його чоловік із гробів у дусї нечистому,

3 (UKR) що домував між гробами, і навіть залїзами ніхто не міг його звязяти:

4 (UKR) часто бо заковувано його в кайдани й заліза, й розривав залїза на собі, й ламав кайдани, й ніхто його не здолїв угамувати.

5 (UKR) І по всяк час у ночі і в день пробував він у горах та гробах, кричавши, та бивши себе каміннєм.

6 (UKR) Побачивши ж Ісуса оддалеки, прибіг та й уклонив ся Йому,

7 (UKR) і, закричавши голосом великим, каже: Що мені й Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене.

8 (UKR) (Рече бо йому: Вийди, душе нечистий, з чоловіка.)

9 (UKR) І спитав його: Яке імя твоє? І відповів, кажучи: Імя моє Легион, бо нас багато.

10 (UKR) І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть із тієї сторони.

11 (UKR) Пас ся ж там поблизу гір великий гурт свиней.

12 (UKR) І благали Його всї біси, кажучи: Пішли нас у свинї, щоб ми ввійшли в них.

13 (UKR) І зараз дозволив їм Ісус. І вийшовши нечисті духи, увійшли в свині; і кинув ся гурт із кручі в море, (було ж їх тисяч зо дві,) та й потонули в морі.

14 (UKR) А ті, що пасли свинї, побігли, та й розказали в городі і в селах. І повиходили дивитись, що се сталось.

15 (UKR) І приходять до Ісуса, й бачять біснуватого; сидить одягнений і при розумі, того, що мав Легиона, та й полякались.

16 (UKR) І розказували їм ті, що бачили, що сталось біснуватому, й про свині.

17 (UKR) І почали вони просити Його вийти з їх гряниць.

18 (UKR) І як увійшов Він у човен, просив Його той, що був біснуватий, щоб бути з Ним.

19 (UKR) Ісус же не дозволив йому, а рече до него: Йди до дому твого до твоїх, і розкажи їм, що тобі Господь зробив, і як помилував тебе.

20 (UKR) І пійшов і почав проповідувати в Десятиградї, що зробив йому Ісус; і всі дивувались.

21 (UKR) А як переплив Ісус човном ізнов на той бік, зібралось багато народу до Него; а був Він над морем.

22 (UKR) І ось приходить один із школьних старшин, на ймя Яір, і, побачивши Його, упав у ноги Йому,

23 (UKR) і вельми благав Його, говорячи: Дочка моя кінчить ся, прийди й положи на неї руки, нехай одужає і буде жива.

24 (UKR) І пійшов із ним, і слїдом за Ним тйшло багато народу, й тиснулись до Него.

25 (UKR) Жінка ж одна, що була в кровотічі років дванайцять,

26 (UKR) і багато витерпіла від многих лїкарів, і витратила все, що мала, й нїякої пільги не дїзнала, а ще більш їй погіршало,

27 (UKR) почувши про Ісуса, приступила між народом іззаду, та й приторкнулась до одежі Його.

28 (UKR) Казала бо: Що, коли до одежі Його приторкнусь, спасу ся.

29 (UKR) І зараз висохло жерело крові її і почула вона в тїлї, що спїлилась од недуги.

30 (UKR) І зараз Ісус, почувши в собі, що сила вийшла з Него, обернувшись між народом, рече: Хто приторкнувсь до одежі моєї?

31 (UKR) І казали Йому ученики Його: Ти бачиш, як народ товпить ся до Тебе, та й питаєш: Хто приторкнув ся до мене?

32 (UKR) І позирнув Він кругом, щоб побачити ту, що се зробила.

33 (UKR) Жінка ж, злякавшись і затрусившись, знаючи, що сталось із нею, приступила, та й упала перед Ним, та й сказала Йому всю правду.

34 (UKR) Він же рече їй: Дочко, віра твоя спасла тебе. Йди з упокоєм, і будь здорова від недуги твоєї.

35 (UKR) Ще говорив Він, приходять від школьного старшини, кажучи: Що дочка твоя вмерла; на що ще трудиш учителя?

36 (UKR) Ісус же, почувши сказане слово, рече зараз школьному старшинї: Не лякайсь, тільки віруй.

37 (UKR) І не дозволив нікому йти з собою, тільки Петрові, та Якову, та Йоанові, брату Якова.

38 (UKR) І приходить у господу до школьного старшини, й бачить трівогу, й плачущих, і голосячих вельми.

39 (UKR) І, ввійшовши, рече їм: Чого трівожетесь та голосите? Дївча не вмерло, а спить.

40 (UKR) І насьміхали ся з Него. Він же, виславши всїх, бере батька та матір дівчинки, й тих, що з Ним, і ввіходить, де дівча лежало.

41 (UKR) Ї, взявши дівча за руку, рече їй: Талита куми, що єсть перекладом: Дівчинко, тобі глаголю: встань.

42 (UKR) І зараз устало дівча, й ходило, бо було дванайцяти років. І дивувались дивом великим.

43 (UKR) І пильно наказав їм, щоб ніхто не довідав ся про се; й казав дати їй їсти.