Hľadaný výraz: Mk 6,6-8,26, Preklad: Ukrajinský preklad, Počet výsledkov: 3
| 6 І дивувавсь недовірством їх. І ходив кругом по селах, навчаючи. 7 І покликав дванайцятьох, та й почав їх посилати по двоє, і дав їм власть над духами нечистими; 8 і звелїв їм, щоб нічого не брали на дорогу, тільки одну палицю: ні торбини, нї хліба, ні у черес грошей, 9 щоб обувались у постоли й не вдягались у дві одежині. 10 І рече їм: Де б ви нї зайшли в яку господу, там пробувайте, аж поки вийдете звідтіля. 11 А хто не прийме вас, анї слухати ме вас, то, виходячи звідтіля, обтрусіть і порох із під ніг ваших, на сьвідкуванне їм. Істино глаголю вам: Одраднїще буде Содомові та Гоморі суднього дня, ніж городові тому. 12 І вийшовши вони, проповідували, щоб каялись. 13 І бісів багато виганяли, й намащували оливою багато недужих, і сцїляли. 14 І дочувся цар Ірод (явне бо зробилось імя Його), і каже: Що Йоан Хреститель із мертвих устав, і того роблять ся чудеса від него. 15 Инші казали, що се Ілия; инші ж казали, що се пророк або один з пророків. 16 Почувши ж Ірод, сказав: Що се Йоан, котрого я стяв, він устав з мертвих. 17 Сей бо Ірод, піславши, взяв Йоана, та й звязав його в темниці за Іродияду, жінку Филипа, брата свого; бо оженивсь із нею. 18 Сказав бо Иоан Іродові: Що не годить ся тобі мати жінку брата твого. 19 Іродияда ж лютувала на него, й, хотіла його вбити, та не могла. 20 Ірод бо боявсь Иоана, знавши його, яко чоловіка праведного й сьвятого, то й беріг його й, слухаючи його, багато робив, і залюбки його слухав. 21 Як же настав день нагідний, кали Ірод на свої родини бенкет справив дукам своїм, та гетьманам, та значним Галилейським, 22 і як увійшла дочка тієї Іродияди, танцювала, й догодила Іродові, й, тим, що сиділи з ним, озвав ся цар до дївицї: Проси в мене, чого бажаєш, а дам тобі. 23 І поклявсь їй: Що, чого б у мене нї попросила, дам тобі, хочби й половину царства мого. 24 Вона ж, вийшовши, каже матері своїй: Чого просити? Та ж каже: Голови Йоана Хрестителя. 25 І, ввійшовши зараз швидко до царя, просила, кажучи: Хочу, шоб менї дав зараз на блюді голову Йоана Хрестителя. 26 І зажурившись вельми цар, та задля клятьби й задля тих, що з ним сиділи, не хотів їй відмовити. 27 І зараз піславши цар ката, звелїв принести голову його; він же пійшовши, стяв його в темниці. 28 І приніс голову його на блюдї, і дав її дівиці, а дївиця дала її матері своїй. 29 І, довідавшись ученики його, пійшли і взяли тіло його, та й положили його в гробі. 30 І посходились апостоли до Ісуса, й сповістили Його про все, й що робили, й чого навчали. 31 І рече до них: Ійдїть ви самі окроме в пусте місце, та відпочиньте трохи; було бо багато, що приходили й відходили, й навіть ніколи було їм їсти. 32 І поплили в пусте місце човном, окроме. 33 І бачив їх народ, як відчалювали, й пізнали Його многі, і збігались туди пішки з усіх городів, та й випередили їх, і посходились до Него. 34 І вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, що були як вівці, не маючі пастиря, і почав навчати їх багато. 35 І як уже багато часу минуло, приступивши до Него ученики Його, кажуть: Що се пусте місце, і вже час пізний, - 36 відпусти їх, щоб, пійшовши по околичнїх хуторах та селах, купили собі хлїба: не мають бо що їсти. 37 Він же, озвавшись, рече до них: Дайте ви їм їсти. І кажуть Йому: Хиба, пійшовши, купимо за двістї денариїв хлїба, й дамо їм їсти? 38 Він же рече до них: Скільки хлїбів маєте? йдїть та подивіть ся. І, взнавши, кажуть: Пять, та дві рибі. 39 І звелів їм садовити всіх купа коло купи на зеленій траві, 40 і посідали вони ряд коло ряду по сотням і по півсотням. 41 І, взявши пять хлїбів та дві рибі, й поглянувши на небо, благословив, і ламав хлїби, та й давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; й дві рибі поділив усїм. 42 І їли всі, й наситились. 43 І набрали окрушин дванайцять повних кошів, та й із риб. 44 А тих, що їли хлїби, було з пять тисяч чоловіка. 45 І зараз примусив учеників своїх увійти в човен, та плисти на той бік попереду 'д Витсаїдї, поки сам одпустить народ. 46 І, відпустивши їх, пійшов на гору молитись. 47 І як настав вечір, був човен серед моря, а він один на землі. 48 І бачив, як вони силкувались, веслуючи; був бо вітер противний їм; і коло четвертої сторожи ночі приходить до них, ідучи по морю, і хотів минути їх. 49 Вони ж, бачивши Його, що ходить по морю, думали, що се мара, та й закричали: 50 всі бо Його бачили, й потрівожились. І зараз заговорив до них, і рече їм: Бодріть ся; се я; не лякайтесь. 51 І ввійшов до них у човен; і втих вітер, і вельми, над міру здумілись у собі, і дивувались. 52 Не зрозуміли бо про хлїби: було бо серце їх засліплене. 53 І, перепливши, прибули в землю Генисарецьку, й причалили. 54 І як вийшли вони з човна, зараз, пізнавши Його, 55 кинулись по всій тій околиці, та й почади приносити на ношах тих, що нездужали, як почули, що Він там єсть. 56 І куди нї приходив Він, у села, чи городи, чи хутори, на майданах клали недужих, і благали Його, щоб їм хоч до краю одежі Його приторкнутись, і хто тільки доторкнувсь Його, спасав ся. |
| 1 І сходять ся до Него Фарисеї та деякі з письменників, прийшовши з Єрусалиму. 2 І, побачивши деяких з учеників Його, що нечистими руками, се єсть немитими, їдять хлїб, судили: 3 (бо Фарисеї і всі Жиди, поки по локіть не помиють рук, не їдять, додержуючи переказу старших; 4 і з торгу, поки не обмиють ся, не їдять; і инщого багацько, що прийняли додержувати: обмиваннє чаш, і глеків, і мідяного посуду, і столів). 5 Тоді питали Його Фарисеї та письменники: Чом ученики Твої не живуть по переказу старших, а їдять хлїб непомитими руками? 6 Він же, озвавшись, рече їм: Що добре пророкував Ісаїя про вас, лицемірів, як писано: Сей народ устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене. 7 Марно ж покланяють ся мені, навчаючи наук, заповідей чоловічих. 8 Занехаявши бо заповідь Божу, держите ви переказ чоловічий, обмиваннє глеків та чаш, і иншого подібного такого багато робите. 9 І рече до них: Добре відкидаєте ви заповідь Божу, щоб переказ ваш хоронити. 10 Мойсей бо сказав: Поважай батька твого й матір твою; і: Хто налає батька або матір, нехай смертю вмре. 11 Ви ж кажете: Коли скаже чоловік батькові або матері: Корван (що єсть: Дар), чим би ти з мене покористував ся; 12 і не даєте йому нічого більше робити батькові своєму, або матері своїй, 13 обертаючи в нїщо слово Боже переказом вашим, що ви переказали; й подібного такого багато робите. 14 І, покликавши ввесь народ, рече до них: Слухайте мене всї, та й розумійте: 15 Нема нічого осторонь чоловіка, що ввійшовши в него, могло б опоганити його; а що виходить від него, се те, що поганить чоловіка. 16 Коли хто має уші слухати, нехай слухає. 17 І як увійшов у господа від людей, питали в Него ученики Його про приповість. 18 І рече до них; Так і ви нерозумливі? Не зрозуміли, що все, що осторонь і входить у чоловіка, не може його опоганити? 19 бо не входить йому в серце, а в живіт, і виходить в одхідник, очищаючи всяку їжу? 20 Рече ж: Що виходить з чоловівіка, те поганить чоловіка. 21 З середини бо, з серця чоловіка, думки лихі виходять, перелюбки, блуд, душогубство, 22 злодійства, зажерливість, ледарство, підступ, роспутність, лихе око, хула, гордощі, дурощі: 23 все се лихе з середини виходить, і поганить чоловіка. 24 І, піднявшись ізвідтіля, пійшов на узграниччя Тирські та Сидонські, і ввійшовши в господу, хотів, щоб нїхто не знав; та не міг утаїтись. 25 Почувши бо жінка, в котрої дочка її мала духа нечистого, приступила і впала в ноги Йому 26 Була ж жінка Грекиня, родом Сирофиникиянка; й благала Його, щоб вигнав біса з дочки її. 27 Ісус же рече їй: Дай перше наїстись дітям: не добре бо взяти хліб у дїтей, і кинути собакам. 28 Вона ж озвалась, та й каже до Него: Так, Господи; тільки ж і собаки під столом їдять кришки від дітей. 29 І рече їй: За се слово йди; вийшов біс із дочки твоєї. 30 І, пійшовши в домівку свою, знайшла, що біс вийшов, і дочка її лежить на постелї. 31 І, знов вийшовши з гряниць Тирських та Сидонських, прийшов до моря Галилейського, у гряницї Десятиградські. 32 І приводять до Него глухого й тяжкомовного; й просять Його, щоб положив на него руку. 33 І, взявши його від народу окреме, вложив пучки свої в уші йому, й сплюнувши, приторкнувсь до язика йому; 34 І, позирнувши на небо, зітхнув і рече до него: Єфата, се єсть: Одчинись. 35 І зараз одчинив ся йому слух, і розімкнулись окови язика його, й заговорив добре. 36 І наказав їм, щоб нікому не говорили. Що ж більше Він наказував, то надто більше вони проповідували; 37 І превельми дивувались, кажучи: Гаразд усе вчинив: і глухим дав чути, й німим говорити. |
| 1 Тими днями, як було пребагато народу й не мали що їсти, покликавши Ісус учеників своїх, рече їм: 2 Жаль мені народу, що вже три днї пробувають зо мною, і не мають що їсти; 3 А коли відпущу їх голодних до домівок їх, помлїють в дорозі; деякі бо з них здалека поприходили. 4 І відказали Йому ученики Його: Звідкіля ж сих зможе хто тут нагодувати хлібом у пустині? 5 І питав їх: Скільки маєте хлібів? Вони ж кажуть: Сїм. 6 І звелів Він народові сїдати на землі; і взявши сім хлїбів, оддавши хвалу, ламав і давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; і клади перед народом. 7 І мали рибок кілька; й поблагословивши, казав покласти й те. 8 Їли ж і наситились, і назбирали останків ламаного сім кошів. 9 Було ж тих, що їли, з чотири тисячі; і відпустив їх. 10 І, зараз увійшовши в човен з учениками своїми, прибув у сторони Далманутанські. 11 І вийшли Фарисеї, та й почали перепитуватись із Ним, допевняючись у Него ознаки з неба, спокушуючи Його. 12 І зітхнувша Він духом своїм, рече: Чого кодло се ознаки шукає? Істино глаголю вам: Не дасть ся кодлу сьому ознака. 13 І, оставивши їх, увійшов знов у човен, і поплив на той бік. 14 І забули взяти хлїба, й опріч одного хлїба не мали з собою в човнї. 15 І наказував їм, глаголючи: Гледїть, остерегайтесь квасу Фарисейського й квасу Іродового. 16 І міркували вони між собою, кажучи: Се, що хлїба не маємо. 17 І зрозумівши Ісус, рече їм: Чого міркуєте, що хлїба не маєте? Невже ж ви ще не постерегаете й не розумієте? Чи ще затверділе маєте серце ваше? 18 Очі мавши, не бачите? й, уші мавши, не чуєте, й вже не памятаєте? 19 Як пять хлїбів ламав я на пять тисяч, скільки кошиків повних ламаного назбирали ви? Кажуть Йому: Дванайцять. 20 Як же сїм на чотирі тисячі, скільки кошів повних ламаного назбирали ви? Вони кажуть: Сїм. 21 І рече їм: Як же ви не розумієте? 22 І приходить у Витсаїду; й приводять Йому слїпого, й просять Його, щоб до него приторкнув ся. 23 І взявши за руку слїпого, вивів його осторонь села; й, плюнувши на очі його, положив руки на него, й спитав його, чи що бачить. 24 І, позирнувши вгору, каже: Бачу людей, що мов дерева ходять. 25 Опісля знов положив руки на очі його, й заставив його позирнути вгору; і сцїлив ся він, і бачив ясно все. 26 І відослав його до домівки його, глаголючи: Анї в село не входь, анї розказуй нікому в селї. |
