Hľadaný výraz: Mk 10,1-12,39, Preklad: Ukrajinský preklad, Počet výsledkov: 3
| 1 І, вставши звідтіля, приходить у гряницї Юдейська через той бік Йордану; і знов сходять ся люде до Него, й своїм звичаєм знов навчав їх. 2 І приступивши Фарисеї, питали! Його: Чи годить ся чоловікові з жінкою розводитись? спокушуючи Його. 3 Він же, озвавшись, рече їм: Що заповідав вам Мойсей? 4 Вони ж сказали: Мойсей дозволив написати розвідний лист, та й відпустити. 5 І озвавшись Ісус, рече їм: Ради жорстокости серця вашого написав вам заповідь сю. 6 З почину ж творення - чоловіком і жінкою створив їх Бог. 7 Тим покине чоловік батька свого й матір, і пригорнеть ся до жінки своєї, 8 і будуть у двох тіло одно; то вже їх більш не двоє, а одно тіло. 9 Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучуе. 10 А в господї знов ученики Його про се питали Ного. 11 І рече їм: Хто розведеть ся з жінкою своєю, і оженить ся з иншою, робить перелюб з нею. 12 І коли жінка розведеть ся з чоловіком своїм, та вийде за иншого, робить перелюб. 13 І приношено Йому дїтей, щоб приторкнувсь до них; ученики ж заказували тим, що приносили. 14 Побачивши ж Ісус, прогнівив ся, і рече їм: Дайте дітям приходити до мене, й не бороніть їм; таких бо царство Боже. 15 Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як мала дитина, не ввійде в него. 16 І, обнявши їх, положив руки на них, і благословив їх. 17 І, як виходив Він у дорогу, прибіг один, і втавши перед Ним на коліна, питав Його: Учителю благий, що робити менї, щоб життє вічне наслїдувати? 18 Ісус же рече йому: Чого мене звеш благим? Ніхто не благий, тільки один, Бог. 19 Заповідї знаєш: Не роби перелюбу. Не вбивай. Не кради. Не сьвідкуй криво. Не обижай. Поважай батька твого й матір. 20 Він же, озвавшись, каже Йому: Учителю, се все я хоронив з малку мого. 21 Ісус же, поглянувши на него, уподобав його, й рече йому: Одного тобі не достає: ійди, що маєш, продай і дай убогим, і мати меш скарб на небі; і прийди, та й іди слїдом за мною, взявши хрест. 22 Він же, зажурившись од слова сього, пійшов сумуючи: мав бо достатки великі. 23 І позирнувши Ісус округи, рече ученикам своїм: Як тяжко багацтва маючим у царство Боже ввійти! 24 Ученики ж вжахнулись од словес Його. Ісус же, знов озвавшись, рече їм: Діти, як тяжко вповаючим ва багацтва в царство Боже ввійти! 25 Легше верблюдові кріз ушко голки пройти, ніж багатому в царство Боже ввійти. 26 Вони ж, надто здивувались, говорячи між собою: То хто ж може спастись? 27 Споглянувши ж на них Ісус, рече: У людей неможливе, та не в Бога; все бо можливе в Бога. 28 І почав Петр говорити Йому: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою. 29 Озвав ся ж Ісус і рече: Істино глаголю вам: Нема чоловіка, що покинув домівку, або братів, або сестер, або батька, або матір, або жінку, або дїтей, або поля ради мене і євангелиї, 30 та й не прийняв у сотеро тепер, часу сього, серед гонення, домівок, і братів, і сестер, і матїрок, і дїтей, і земель, а в віку будучому життє вічне. 31 Многі ж перві будуть останнї, а останні перві. 32 Були ж вони в дорозї, ідучи в Єрусалим, і випередив їх Ісус; й вжахнули ся вони; і, йдучи за ним, лякались. І, взявши знов дванайцятьох, почав їм глаголати, що Йому станеть ся: 33 Що ось ідемо в Єрусалим, і Син чоловічий буде виданий архиєреям та письменникам, і осудять вони Його на смерть, і видадуть Його поганам; 34 і насьміхати муть ся з Него, й бити муть Його, й плювати муть на Него, і вбють Його; й третього дня воскресне. 35 І приступають до Него Яков та Иоан, сини Зеведеєві, кажучи: Учителю, хочемо, щоб, про що просити мем, зробив нам. 36 Він же рече їм: Що хочете, щоб зробив вам? 37 Вони ж кажуть Йому: Дай нам, щоб один по правицї в Тебе, а один по лївицї в Тебе сидїли ми в славі Твоїй. 38 Ісус же рече їм: Не знаєте, чого просите. Чи зможете пити чашу, яку я пю, і хрещеннєм, яким я хрещу ся, хрестити ся? 39 Вони ж кажуть Йому: Можемо. Ісус же рече їм: Ви-то чашу, яку я пю, пити мете, й хрещеннєм, яким я хрещусь, хрестити метесь; 40 тільки ж, щоб сидїти вам по правицї в мене й по лївицї в мене, се не єсть моє дати, а кому приготовлено. 41 І почувши десять, почали ремствувати на Якова та Иоана. 42 Ісус же, покликавши їх, рече їм: Ви знаєте, що котрі, здаєть ся, князюють над поганами, панують над ними, й великі їх управляють ними. 43 Не так же буде в вас; нї, хто хоче стати ся великим між вами, нехай буде слугою вам; 44 і хто хоче між вами стати ся першим, нехай буде усїм рабом. 45 Бо й Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити й дати душу свою викуп за многих. 46 І приходять у Єрихон; і як виходив Він із Єрихону, й ученики Його, й багато народу, син Тимеїв, Вартимей слїпий, сидїв над шляхом, просячи. 47 І, почувши, що се Ісус Назарянин, почав кричати й казати: Сину Давидів Ісусе, помилуй мене. 48 І сварили на него многі, щоб мовчав; він же ще більше кричав: Сину Давидів, помилуй мене. 49 І, зупинившись Ісус, звелїв його покликати. І покликали сліпого, говорячи йому: Бодрись, устань; кличе тебе. 50 Він же, скинувши одежу свою, встав і приступив до Ісуса. 51 І, озвавшись, рече йому Ісус: Що хочеш, щоб зробив тобі? Слїпий же каже Йому: Учителю, щоб прозрів. 52 Ісусже рече йому: Іди, віра твоя спасла тебе. І зараз прозрів він, й пійшов слідом за Ісусом дорогою. |
| 1 І як наближились до Єрусалиму, до Витфагиї й Витаниї, до гори Оливної, посилає двох учеників своїх, 2 і рече їм: Ійдїть у село, що перед вами, і зараз, увійшовши в него, знайдете осля привязане, на котре ніхто в людей не сідав, одвязавши його, приведіть. 3 І, коли хто вам скаже: Що се робите? скажіть: Що Господові його треба; й зараз його відошле сюди. 4 Пійшли ж вони, й знайшли осля лривязане коло дверей знадвору, на роздоріжжю, та й одвязали його. 5 І деякі, що там стояли, казали їм: Що ви робите, одвязуючи осля? 6 Вони ж сказали їм, як звелїв Ісус; і пустили їх. 7 І приведи осля до Ісуса, й накинули на него одежу свою, і посадили на него. 8 Многі ж одежу свою розстилали по дорозі, инші ж гіллє різали з дерев, і встилали дорогу. 9 Инші, що попереду йшли, і що слїдом за Ним ійшли, покликували, кажучи: Осанна! Благословен грядущий в імя Господнє; 10 благословенне грядуще в імя Господа царство отця нашого Давида. Осанна на вишинах! 11 І ввійшов Ісус в Єрусалим і в церкву, й, оглянувши все, як пізня вже була година, вийшов у Витанню з дванайцятьма. 12 І назавтра, як вийшли вони з Витаниї, зголоднїв, 13 і, загледївши смоківницю оддалеки, що мала листе, прийшов, чи не знайде чого на ній. І, прийшовши до неї, нїчого не знайшов, тільки листє; не була бо ще пора на смокви. 14 І, озвавшись Ісус, рече до неї: Щоб нїколи з тебе по вік нїхто овощу не їв. І чули ученики Його. 15 І приходять у Єрусалим, і ввійшовши Ісус у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих у церкві, і столи міняльників, і ослони продаючих голуби поперевертав, 16 і не давав, щоб хто носив посуд через церкву. 17 І навчав, глаголючи їм: Хиба не писано: Що дом мій дом молитви звати меть ся у всіх народів? ви ж зробили його вертепом розбійників. 18 І чули письменники та архиереї й шукали, як би Його погубити: боялись бо Його, бо ввесь народ дивував ся наукою Його. 19 І, як вечір, настав, вийшов Вів осторонь із города. 20 А вранці, мимо йдучи, побачили смоківницю всохлу від коріння. 21 І споглянувши Петр, рече Йому; Учителю, дивись, смоківниця, що прокляв еси, всохла. 22 І озвавшись Ісус, рече їм: Майте віру Божу. 23 Істино глаголю вам: Що хто скаже горі сїй: Двигнись і кинь ся в море, та й не сумнити меть ся в серпЇ своїм, а вірувати ме, що, що каже, станеть ся, буде йому, що скаже. 24 Тим глаголю вам: Усе, чого молячись просите, віруйте, що одержите, й буде вам. 25 І як стоїте молячись, прощайте, коли що маєте проти кого, щоб і Отець ваш, що на небі, відпустив вам провини ваші. 26 Коли ж ви не прощаєте, то й Отець ваш, що на небі, не простить вам провин ваших. 27 І приходять знов у Єрусалим; і, як по церкві ходив Він, приступають до Вето архиєреї, та письменники, та старші, 28 і кажуть Йому: Якою властю Ти і се робиш? і хто Тобі власть таку дав, щоб се робити? 29 Ісус же, озвавшись, рече їм: Спитаю вас і я про одну річ; відкажіть менї, то й я скажу вам, якою властю се роблю. 30 Хрещеннє Йоанове чи з неба було, чи від людей? Відкажіть мені. 31 І міркували між собою, говорячи: Коди скажемо: 3 неба, то скаже: Чом же не поняли віри йому? 32 Коли ж скажемо: Від людей, то боялись людей: всі бо мали Йоана, що він справді пророк був. 33 І, озвавшись, кажуть Ісусові: Не знаємо. Ісус, озвавшись, рече їм: То й я не кажу вам, якою властю се роблю. |
| 1 І почав їм приповістями промовляти: Виноградник насадив чоловік, і обгородив тином, і викопав виноточу, й збудував башту, й передав його виноградарям, тай від'їхав. 2 І післав до виноградарів у пору слугу, щоб у виноградарів узяв овощу винограднього. 3 Вони ж, ухопивши його, били, та й відослали впорожні. 4 І знов післав до них иншого слугу, та й на того кидаючи каміннем, пробили йому голову, й відослали зневаженого. 5 І знов иншого післав, та й того вбили, й багато инших, одних побили, а других повбивали. 6 Ще ж одного сина мавши, любого свого, післав і його до них на останок, говорячи: Що посоромлять ся сина мого. 7 Виноградарі ж тиї казали між собою: Що се наслїдник; ходімо вбємо його, то й наше буде наслїдство. 8 І, взявши його, вбили, та й викинули геть із виноградника. 9 Що ж зробить пан виноградника? Прийде та й вигубить виноградарів, і дасть виноградник иншим. 10 Чи й писання сього не читали: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла? 11 Від Господа стало ся се, й дивне в очах наших. 12 І шукали Його взяти, та лякались народу; зрозуміли бо, що до них приповість сказав; і зоставивши Його, пійшли. 13 І посилають до Него деяких Фарисеїв та Іродиян, щоб Його піймати словом. 14 Вони ж, прийшовши, кажуть Йому: Учителю, знаємо, що праведний єси, й не дбаєш нї про кого, бо не дивишся на лице людей, а на путь Божий правдою наставляєш. Годить ся данину кесареві давати, чи нї? Давати нам, чи не давати? 15 Він же, знаючи їх лицемірство, рече їм: Що мене спокутуєте? Принесіть менї денария, щоб я бачив. 16 Вони ж принесли. І рече їм: Чиє обличчє се й надпис? Вони ж сказали Йому: Кесареве. 17 І озвавшись Ісус, рече їм: Оддайте кесареве кесареві, а Боже Богові. І дивувались Йому. 18 І приходять Садукеї до Него, що кажуть: нема воскресення, та й питали Його, говорячи: 19 Учителю, Мойсей написав нам, що, як у кого брат умре та зоставить жінку, а дітей не зоставить, дак щоб узяв брат його жінку його, й воскресив насіннє братові своєму. 20 Сїм оце братів було; й перший узяв жінку, і вмираючи, не зоставив насїння; 21 і другий узяв її, та й він не зоставив насіння; і третій також так. 22 І брали її семеро, та й не зоставили насіння; остання з усіх умерла й жінка. 23 Оце ж у воскресенню, як воскреснуть, которого з них буде жінка? семеро бо мали її за жінку. 24 І озвавшись Ісус, рече їм: Чи не того ви помиляєтесь, що не знаєте писання, нї сили Божої? 25 Коли бо з мертвих устануть, то нї женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели на небесах. 26 Про мертвих же, що встають, хиба не читали в книзї Мойсейовій, як коло купини промовив до него Бог, глалолючи: Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? 27 Не єсть Бог мертвих, а Бог живих. Ви оце вельми помиляєтесь. 28 І пруступивши один з письменників, почувши їх перепитуванне, і вбачаючи, що добре їм відповів, спитав Його: Котора перша з усїх заповідь? 29 Ісус же відказав йому: Що перша з усїх заповідей: Слухай, Ізраїлю: Господь Бог ваш. Господь один єсть; 30 і: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю, і всією силою твоєю. Оце перша заповідь. 31 А друга подібна, така: Люби ближнього твого як себе самого. Більшої від сих иншої заповіди нема. 32 І каже Йому письменник: Добре, учителю; правду промовив еси, що один єсть Бог, і нема иншого, тільки Він; 33 і що любити Його всім серцем, і всією думкою, і всією душею, і всією силою, і любити ближнього, як себе самого, се більше нїж усї огняні жертви й посьвяти. 34 І вбачаючи Ісус, що він розумно відказав, рече йому: Не далеко єси від царства Божого. І ніхто нїколи не важив ся Його питати. 35 І озвавшись Ісус, глаголав, навчаючи в церкві: Як се кажуть письменники, що Христос син Давидів? 36 Сам бо Давид промовив Духом сьвятим: "Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правиці в мене, доки положу вороги твої підніжком ніг твоїх." 37 Сам оце ж Давид зве його Господем: звідкіля ж він син його? І багато народу слухало Його любо. 38 І глаголав їм у науцї своїй: Остерегайтесь письменників, що люблять в шатах ходити, та витання на торгах, 39 та перші сїдалища по школах, та перші місця на бенкетах; |
