Hľadaný výraz: Lk 3,13-196,20, Preklad: Ukrajinský preklad, Počet výsledkov: 22
| 13 Він же каже до них: Нічого більш над те, що звелено вам, не вимагайте. 14 Питали ж його й воїни, кажучи: А нам що робити? І рече до них: Нїкому не робіть насилля, анї обвинувачуйте криво, і вдовольняйтесь платою вашою. 15 Як же були в непевностї люде, і всі говорили в серці своїм про Йоана, чи не Христос він, 16 озвавсь Йоан до всіх, глаголючи: Я водою хрещу вас; ійде ж потужніший від мене, котрому недостоєн я розвязати ременя обувя Його: Той хрестити ме вас Духом сьвятим і огнем; 17 котрого лопата в руці Його, й перечистить тік свій, і збере пшеницю в клуню свою, а полову спалить огнем невгасаючим. 18 І багато иншого, навчаючи, благовіствував людям. 19 Ірод же четверовластник, докорений від него за Іродияду, жінку Филипа, брата свого, і за все, що коїв лихого Ірод, 20 додав ще й се до всього, й запер Йоана в темниці. 21 Стало ж ся, як хрестились усї люде й Ісус хрестив ся та молив ся, відчинилось небо, 22 і злинув Дух сьвятий, у тілесному виді, як голуб, на Него, й голос із неба роздав ся, глаголючи: Ти єси Син мій любий, тебе вподобав я. 23 А тому Ісусові починав ся мало не трийцятий рік, і був Він, як думали, син Йосифїв, Ілиїв, 24 Маттатів, Левиїн, МелхиЇн, Янаїв, Йосифїв, 25 Мататіїв, Амосів, Наумів, Єслимів, Наггеїв, 26 Маатів, Мататиїв, Семеїв, Йосифїв, Юдин, 27 Йоананів, Рисаїв, Зоровавелів, Салатіїлів, Нириїв, 28 Мелхиїв, Адиїв, Косамів, Єлмодамів, Ирів, 29 Йосиїв, Єлиєзерів, Йоримів, Маттатів, Левиїн, 30 Симеонів, Юдин, Йосифів, Ионанів, Єлиякимів, 31 Мелеаїв, Маінанів, Мататаїв, Натанів, Давидів, 32 Єсеїв, Овидів, Воозів, Салмонів, Насонів, 33 Аминадавів,Арамів, Єсромів, Фаресів, Юдин, 34 Яковів, Ісааків, Авраамів, Тарин, Нахорів, 35 Сарухів, Рахавів, Фалеків, Єверів, Салин, 36 Каінанів, Арфаксадів, Оимів, Ноїв, Ламехів, 37 Матусалів, Єнохів, Яредів, Малелейлів, Кайнанів, 38 Єносів, Ситів, Адамів, Божий. |
| 1 Ісус же, Духа сьвятого повний, вернувсь од Йордану, і був ведений Духом у пустиню, 2 і сорок днїв спокушуваний від диявола. І не їв нічого днїв тих, а як скінчились вони, опісля згододнїв. 3 І каже Йому диявол: Коли ти Син Божий, скажи каменеві сьому, щоб став ся хлїбом. 4 І озвавсь Ісус до него, глаголючи: Писано, що не хлїбом самим житиме чоловік, а кожним словом Божим. 5 І вивівши Його диявол на гору високу, показав Йому всї царства вселенної в одну хвилину. 6 І каже Йому диявол: Тобі дам власть оцю всю і славу їх, бо мені передано, й кому я схочу, дам її. 7 Ти ж коли поклониш ся передо мною, буде твоє все. 8 І, озвавшись до него, рече Ісус: Геть від мене, сатано, писано бо: Кланяти меш ся Господеві Богу твоєму, й Йому одному служити меш. 9 І повів він Його в Єрусалим, і поставив Його на крилї церковньому, й каже Йому: Коли ти Син Божий, кинь ся звідсіля вниз: 10 писано бо: Що ангелам своїм накаже про Тебе, оберегати Тебе, 11 і що на руках підіймуть Тебе, щоб инколи не вдаривсь об каміні, ногою Твоєю. 12 І озвавшись рече йому Ісус: Що сказано: Не будеш спокутувати Господа Бога твого. 13 І скінчивши всї спокуси, диявол одійшов од Него до часу. 14 І вернувсь Ісус у силї Духа в Галилею; і поголос розійшов ся по всїй околиці про Него, 15 І навчав Він по школах їх, славлений од усіх. 16 І прийшов у Назарет, де був зрощений, і прийшов звичаєм своїм, субітнього дня в школу, і став читати. 17 І подано Йому книгу Ісаії пророка. І, розгорнувши книгу, знайшов місце, де було написано: 18 Дух Господень на менї, котрого ради намастив мене; благовістити вбогим післав мене, сцїляти розбитих серцем, проповідувати полонянам визвіл і слїпим прозріннє, випускати замучених на волю, 19 проповідувати рік Господень приятний. 20 І, згорнувши книгу, віддав слузї, та й сїв. І очі всіх у школї були звернені на Него. 21 Почав же глаголати до них: Що сьогодні справдилось писаннє се в ушах ваших. 22 І всї сьвідкували Йому, й дивувались благодатнїми словами, виходячими з уст Його. І казали: Хиба сей не син Йосифів? 23 І рече до них: Певно скажете менї приповість оцю: Лїкарю, вилїчи себе самого; про що ми чули, що сталось у Капернаумі, зроби й тут у своїй країні. 24 Рече ж: Істино глаголю вам: Що нї один пророк не єсть приятен в отчинї своїй. 25 По правді ж глаголю вам: Багато вдовиць було за днїв Ілиї в Ізраїлї, як зачинилось небо на три роки й шість місяців, і голоднеча велика стала по всїй землі; 26 та й до жодної з них не послано Ілиї, тільки в Сарепту Сидонську до жінки вдовиці. 27 І багато прокаженних було за Єлисея пророка в Ізраїлї, та й жоден з них не очистивсь, тільки Неєман Сириянин. 28 І сповнились усї лютостю в школї, почувши се, 29 і вставши вигнали Його геть із города, і випровадили Його аж на верх гори, на котрій город їх збудовано, щоб скинути Його. 30 Він же, пройшовши серед них, пійшов, 31 і прийшов у Капернаум, город Галилейський, і навчав їх по суботам. 32 І дивувались вони наукою Його, бо з властю було слово Його. 33 І був у школі чоловїк, маючи духа нечистого, й кричав голосом великим, 34 кажучи: Остав; що нам і Тобі, Ісусе Назарянине? чи прийшов єси вигубити нас? Я знаю Тебе, хто єси: Сьвятий Божий. 35 І погрозив йому Ісус, глаголючи: Мовчи й вийди з него. І кинувши ним диявол на середину, вийшов з него, нічого не зашкодивши йому. 36 І обняв страх усіх, і говорили один до одного, кажучи: Що се за слово, що властю і силою повелівав нечистим духам, і виходять? 37 І розійшов ся поголос про Него скрізь по всій околицї. 38 Уставши ж Він із школи, ввійшов у господу Симонову. Тещу ж Симонову схопила пропасниця велика, й благали Його за неї. 39 І, ставши над нею, погрозив пропасниці, і покинула її; зараз же уставши, послугувала їм. 40 Як же заходило сонце, всї, в кого були недужі на всякі недуги, приводили їх до Него; Він же, на кожного з них руки складаючи, сцїляв їх. 41 Виходили ж і біси з многих, і кричали, кажучи: Що Ти єси Христос, Син Божий. І грозячи, не давав їм говорити, бо вони знали, що Він Христос. 42 Як же настав день, вийшовши пійшов у пусте місце; й люде шукали Його, й прийшли до Него, й вдержували Його, щоб не йшов від них. 43 Він же рече до них: Що й иншим городям благовістити менї треба царство Боже; бо на се я посланий. 44 і проповідував по школах галилейських. |
| 1 І сталось, як народ товпивсь до Него слухати слово Боже, Він стояв коло озера Генисарецького. 2 І побачив два човни, що стояли край озера, рибалки ж, одійшовши від них, полоскали неводи. 3 Ввійшовши ж ув один з човнів, що був Симонів, просив його від землі відчалити трохи. І сівши, навчав народ із човна. 4 Як же перестав глаголати, рече до Симона: Поступи на глибінь, та закиньте неводи ваші на ловитву. 5 І озвавшись Симон, каже Йому: Наставниче, всю ніч трудившись, нїчого не піймали ми; тільки ж, по слову Твоєму, закину невода. 6 І, се зробивши, вловили пребагато риби; роздер ся ж невід їх, 7 і махнули вони на товаришів своїх, що були в другому човні, щоб прийшли помогти їм. І прийшли вони, й сповнили обидва човни, так що потопали вони. 8 Бачивши ж Симон Петр, припав до колїн Ісусових, кажучи: Йди від мене: бо я чоловік грішний. Господи. 9 Страх бо обняв його і всіх із ним од улову риби, що вловили. 10 Так само й Якова і Йоана, синів Зеведеєвих, що були спільниками Симоновими. І рече до Симона Ісус: Не лякай ся, від нині людей ловити меш. 11 І пригнавши вони човни свої до берега, та покинувши все, пійшли слідом за Ним. 12 І сталось, як був Він ув однім городі, аж ось чоловік увесь у проказі. І, побачивши Ісуса, упавши на лице, благав Його, кажучи; Господи, коли хочеш, можеш мене очистити. 13 І простягши Він руку, приторкнувсь до него, глаголючи: Хочу, очистись. І зараз проказа покинула його. 14 І наказав Він йому нікому не говорити, а, пійшовши, покажи себе священикові та принеси за очищеннє твоє, як звелїв Мойсей, на сьвідкуваннє їм. 15 Та слово про Него розійшлось тим більш, і насходилось народу пребагато слухати й сцїлятись у Него від недуг своїх. 16 Він же виходив у пустиню та молив ся. 17 І сталось одного дня, що Він учив, і сиділи Фарисеї та учителї закону, що; поприходили з усіх сїл Галилейських та Юдейських і з Єрусалиму, й сила Господня була на сцїленнє їх. 18 І ось мужі принесли на постелї чоловіка, що був розслаблений, і шукали, як би внести його та положити перед Ним. 19 І, не знайшовши, як би внести його кріз натовп, вилїзли на хату, й кріз черепяну стелю спустили його з постїллю в середину перед Ісуса. 20 І, бачивши віру їх, рече йому: Чоловіче, оставляють ся тобі гріхи твої. 21 І почали міркувати письменники та Фарисеї, кажучи: Хто сей, що говорить хулу? Хто може оставляти гріхи, як тільки один Бог? 22 Постерігши ж Ісус думки їх і озвавшись, рече до них: Що ви говорите в серцях ваших? 23 Що легше? сказати: Оставляють ся тобі гріхи твої; або сказати: Встань та й ходи? 24 От же, щоб знали ви, що власть має Син чоловічий на землі оставляти гріхи, 24 розслабленому:) Тобі глаголю: Устань, і, взявши постїль твою, йди до дому твого. 25 І зараз уставши перед ними й узявши на чому лежав, пійшов до дому свого, прославляючи Бога. 26 І острах обняв усїх, і прославляли Бога, й сповнили ся страхом, кажучи: Що бачили предивне сьогодні. 27 А після сього вийшов, і побачив митника на ймя Левію, сидячого на митниці, і рече йому: Йди слідом за мною. 28 І, зоставивши все, уставши пійшов слїдом за Ним. 29 і справив гостину велику Левій Йому у господі своїй, і було там багато митників і инших, що свдїли з ними. 30 І нарікали письменники їх та Фарисеї на учеників Його, кажучи: На що з митниками та грішниками їсте й пете? 31 І озвавшись Ісус, рече до них: Не треба здоровому лікаря, а перу жому. 32 Не прийшов я кликати праведників, а грішників до покаяння. 33 Вони, ж казали до Него: Чого ж ученики Йоанові постять часто й молять ся, так само й Фарисейські, Твої ж їдять і пють? 34 Він же рече до них: Чи зможете синів весільних, поки жених з ними, заставити постити ? 35 Прийдуть же днї, що візьмуть жениха від них, тоді постити муть у ті дні. 36 Сказав же й приповість до них; Що ніхто латки з одежини нової не пришиває до одежини старої; коли ж нї, то й нову розідре, й старій не личить латка з нового. 37 І ніхто не наливав вина нового в бурдюки старі; коли ж ні, порве нове вино бурдюки, й вино витече, й бурдюки пропадуть. 38 А вино нове в бурдюки нові наливають, то й буде все ціле. 39 Ніхто, пивши старе, не бажав зараз нового; каже бо: Старе лучче. |
| 1 І сталось другої суботи після першої, ійшов Він через засїви, й рвали ученики Його колоссє, та й їли, потерши в руках. 2 Деякі ж з Фарисеїв казали їм: На що робите, чого не годить ся робити в суботу? 3 І, озвавшись до них, рече Ісус: Хиба й того не читали, що зробив Давид, як зголоднів він і тї, що були з ним: 4 як, увійшовши вій у дом Божий, хлїби показні взяв і їв, і дав також тим, що були з ним, котрих не годилось їсти, хиба одним священикам? 5 І рече їм: Син чоловічий - Вів Господь і суботи. 6 І сталось також другої суботи: ввійшов Він у школу та й навчав; а був там чоловік, що рука в него права була суха. 7 Назирали ж Його письменники та Фарисеї, чи в суботу сцїляти ме, щоб знайти вину на Него. 8 Він же знав думки їх, і рече чоловіку сухорукому: Устань і стань на середину. Він же, вставши, стояв. 9 Рече ж Ісус до них: Спитаю вас: Що годить ся по суботам: добре робити, чи лихе робити? душу спасати, чи погубляти? 10 І, споглянувши кругом по всіх їх, рече чоловікові: Простягни руку твою. Він же зробив так, і стала рука його здорова, як і друга. 11 Вони ж сповнились лютостю і говорили один до одного, що б зробити Ісусові. 12 Стало ж ся тими днями, вийшов Він на гору молитись, і був усю ніч на молитві Богу. 13 А, як настав день, покликав учеників своїх; і, вибравши з них дванайцятьох, котрих і апостолами назвав: 14 Симона, що назвав Петром, та Андрея брата його. Якова та Йоана, Филипа та Вартоломея, 15 Маттея та Тому, Якова Алфєєвого та Симона, на прізвище Зилота, 16 Юду Якового та Юду Іскариоцького, що й став ся зрадником; 17 і зійшовши з ними, став на місці рівному, й товариство учеників Його, і множество велике людей з усієї Юдеї і Єрусалиму, й з побережжя Тирського та Сидонського, що поприходили слухати Його і сцїлятися від недуг своїх, 18 і мучені від духів нечистих; і спїляли ся. 19 І ввесь народ шукав приторкнутись до Него: бо сила від Него виходила, й сцїляла всіх. 20 І знявши Він очі свої на ученики свої, рече: Блаженні вбогі, бо ваше царство Боже. 21 Блаженні голодні тепер, бо насититесь. Блаженні плачущі тепер, бо сьміяти метесь. 22 Блаженні, коли ненавидіти муть вас люде, й коли проженуть вас, і осоромлять, і викинуть імя ваше, яв зло, задля Сина чоловічого. 23 Радуйтесь того дня і веселїтесь, ось бо нагорода ваша велика на небі; так бо чинили пророкам батьки їх. 24 Горе ж вам, багатим І бо прийняли ви утіху вашу. 25 Горе вам, ситим! бо голодувати мете. Горе вам, що сьмієтесь тепер; бо сумувати мете да плакати мете. 26 Горе вам, коли добре говорити муть про вас усї люде; так бо робили лжепророкам батьки їх. 27 Тільки ж глаголю вам, слухаючим: Любіть ворогів ваших, добре робіть ненавидникам вашим, 28 благословляйте кленучих вас, і моліть ся за обидників ваших. 29 Хто бв тебе у щоку, підстав і другу; а хто бере твою свиту, й жупанка не борони. 30 Всякому, хто просить у тебе, дай, і хто бере що твоє, не доповняй ея. 31 І, як хочете, щоб чинили вам люде, так і ви чинїть їм. 32 І коли любите тих, хто любить. вас, яка вам дяка? бо й грішники тих, хто їх любить, люблять. 33 І коли добро робите тим, хто добро робить вам, яка вам дяка? бо й грішники те саме чинять. 34 І коли позичаєте тим, від кого маєте надію одержати, яка вам дяка? бо й грішники грішникам позичають, щоб одержати стільки ж. 35 Нї, любіть ворогів ваших, і добро робіть, і позичайте, нічого від них не сподіваючись; а буде нагорода ваша велика, й будете синами Вишнього; бо Він благий до невдячних і лихих. 36 Будьте ж оце милосердні, як і Отець ваш милосерден. 37 І не судіть, то й не будете суджені; не осуджуйте, то й не будете осуджені; прощайте, то й буде вам прощено. 38 Давайте, то й вам буде дано; міру добру, наталовану, й струснуту, й надто пересипану давати муть вам на лоно ваше. Такою бо мірою, якою міряєте, відміряєть ся вам. 39 Сказав же приповість їм: Чи може слїпий сліпого водити? хиба обидва в яму не впадуть ? 40 Нема ученика над учителя свого; звершений же - буде кожен, як учитель його. 41 Чого ж дивиш ся на порошину в оці брата твого, полїна ж у своєму оці не чуєш? 42 І як можеш казати братові твоєму: Брате, дай вийму порошину, що в оцї твоїм, сам в оці своїм полїна не бачивши? Лицеміре, викинь перше ломаку з ока твого, а тодї бачити меш вийняти порошину з ока брата твого. 43 Нема бо дерева доброго, що родить овощ пустий; анї дерева пустого, що родить овощ добрий. 44 Кожне бо дерево по свому овощу пізнаєть ся; не збирають бо з тернини смокви, анї збирають з ожини винограду. 45 Добрий чоловік з доброго скарбу серця свого виносить добре; а лихий чоловік з лихого скарбу серця свого виносить лихе: бо з переповнї серця промовляють уста його. 46 На що ж мене звете Господи, Господи, й не робите, що я глаголю? 47 Всякий, хто приходить до мене, й слухає слова мої, та й чинить їх, покажу вам, кому він подобен: 48 подобен він чоловікові, будуючому будинок, що викопав глибоко, й положив підвалину на каменї; як же повідь настала, наперла бистрінь на будинок той, та не змогла схитнути його: збудовано бо його на каменї. 49 Хто ж слухає, та не чинить, подобен чоловікові, будуючому будинок на землї, без підвалини, на котрий наперла бистрінь, і зараз упав, і була руїна будинка того велика. |
| 1 Як же скінчив усї глаголи свої в слух людям, увійшов у Капернаум. 2 В одного ж сотника слуга недугуючи мав умирати, котрий був йому дорогий 3 Почувши ж про Ісуса, післав до Него старших Жидівських, благаючи Його, щоб, прийшовши, спас слугу його. 4 Вони ж, прийшовши до Ісуса, благали Його пильно, говорячи: Що достоєн він, щоб йому зробив се: 5 любить бо нарід наш, і шкоду він збудував нам. 6 Ісус же пійшов з ними. І як вже він недалеко був од будинка, вислав до Него сотник другів, говорячи Йому: Господи, не трудись, бо я недостоєн, щоб Ти під стелю мою ввійшов; 7 тим і себе не вважав достойним до Тебе прийти; тільки промов слово, то й одужає слуга мій. 8 Бо й я чоловік під властю поставлений, маючи під собою воїнів; і скажу сьому: Йди, то й іде, а другому: Прийди, то й прийде, а слузї моєму: Роби оце, то й зробить. 9 Почувши ж се Ісус, дивувавсь йому, й, обернувшись до йдучого за собою народу, рече: Глаголю вам: Навіть в Ізраїлі, такої віри не знайшов я. 10 І вернувшись послані у будинок, знайшли недужнього слугу здоровим. 11 І сталось опісля, ійшов Він у город, званий Наш, і йшло з Ним доволї учеників Його, й багато народу. 12 Як же наближився до городських воріт, аж ось винесено мертвого, сина єдиного в матері своєї, вона ж була вдова; й багато народу з городу було з нею. 13 І побачивши її Господь, змилосердивсь над нею, і рече їй: Не плач. 14 І приступивши, приторкнув ся до мар; ті ж, що несли, з'упинились. І рече: Молодче, тобі глаголю: встань. 15 І сїв мерлець, і почав говорити. І оддав його матері його. 16 Обняв же страх усїх; і прославляли вони Бога, кажучи: Що пророк великий устав між нами, й навідав Бог людей своїх. 17 І розійшлось слово се по всїй Юдеї про Него й по всїй околицї. 18 І сповістили Йоана ученики його про все те. 19 І покликавши двох ученикїв своїх Йоан, післав до Ісуса, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам? 20 Прийшовши ж до Него чоловіки, казали: Йоан Хреститель прислав нас до Тебе, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам ? 21 Того ж часу сцїляв Він многих від недуг і ран, і духів лихих, і многим слїпим давав прозрїнне. 22 І озвавшись Ісус, рече їм: Ідїть сповістіть Йоана, що бачили й чули: як слїпі прозирають, криві ходять, прокаженні очищають ся, глухі чують, мертві встають, і вбогі благовіствують. 23 І блажен, хто де зблазнить ся мною. 24 Як же пійшли посланці Йоанові, почав глаголати до народу про Йоана: Чого виходили ви дивитись у пустиню? На тростину, що вітер колише? 25 Або чого ж виходили їй дивитись? На чоловіка, в мягку одежу одягненого? Ось ті, що в одежі пишній та роскоші, панують у царських дворах. 26 Або чого виходили ви дивитись: На пророка? Так, глаголю вам, і більш пророка. 27 Се той, про кого написано: Ось я досилаю ангела мого перед лицем Твоїм, що приготовить дорогу Твою перед Тобою. 28 Глаголю бо вам: Більшого між нарожденими від жінок пророка над Йоана Хрестителя нема; найменший же у царстві Божім більший від него. 29 І ввесь народ слухаючий, і митники, справдили Бога, хрестившись хрещеннем Йоановим. 30 Фарисеї ж та законники раду Божу про них відкинули, не хрестившись від него. 31 Рече ж Господь: Кому ж оце уподоблю людей роду сього? й кому подобні вони? 32 Подобні вони дітям, що сидять на торгу та гукають одно на одного, та й кажуть: Ми сурмили вам, а ви не скакали; ми голосили вам, а ви не плакали. 33 Прийшов бо Йоан Хреститель, що хлїба не їсть, анї вина не пє, і кажете: Диявола мав. 34 Прийшов Син чоловічий, що їсть і пє, і кажете: Ось чоловік прожора та пяниця, митникам друг і грішникам. 35 І справдилась премудрість од дітей своїх усїх. 36 Просив же хтось Його з Фарисеїв, щоб їв з ним. І, ввійшовши з господу Фарисееву, сїв за столом. 37 І ось жінка у городі, що була грішниця, довідавшись, що сидить за столом у господї Фарисеевій, принісши любастровий збаночок мира, 38 і ставши коло ніг Його ззаду, плачучи, почала обмивати ноги Його слїзми, й волоссєм голови своєї обтирати; й цілувала ноги Його, й мастила миром. 39 Бачивши ж Фарисей, що запросив Його, казав сам у собі, говорячи: Коли б сей був пророк, знав би, хто й яка се жінка, що приторкуєть ся до Него; бо грішниця вона. 40 І озвавшись Ісус, рече до него: Симоне, маю тобі щось сказати. Він же каже: Учителю, скажи. 41 Два довжники були в одного вірителя: один завинив пятьсот денариїв, другий же пятьдесять. 42 Як же не мали чим оддавати, обом простив він. Хто ж оце з них, скажи, більш його любити ме? 43 Озвав ся ж Симон і Каже: Думаю, що той, кому більш простив він. Він же рече йому: Право судив єси. 44 І, обернувшись до жінки, рече Симонові: Чи бачиш ти сю жінку? Увійшов я в твою господу, - води на ноги мої не дав єси; ся ж слїзми обмила ноги мої, і волоссєм голови своєї обтерла. 45 Цїлування не дав єси менї; ся ж, відколи ввійшов я, не перестала цілувати ноги мої. 46 Оливою голови моєї не намастив єси; ся ж миром намастила ноги мої. 47 Тим тлаголю тобі: Оставляють ся гріхи її многі, бо возлюбила много; кому ж мало оставляєть ся, мало любить. 48 Рече ж їй: Оставляють ся гріхи твої. 49 І почали ті, що вкупі сиділи, казати в собі: Хто сей, що й гріхи відпускає? 50 Рече ж до жінки: Віра твоя спасла тебе; йди з упокоєм. |
