Hľadaný výraz: 2Kor 10-13, Preklad: Ukrajinský preklad, Počet výsledkov: 4
| 1 Сам же я Павел благаю вас лагідностю і тихостю Христовою, а що в вічі смиренний між вами, а, не будучи між вами, сьміливий проти вас; 2 благаю ж, щоб, бувши між вами, не бути сьміливим з тією певнотою, якою думаю осьмілитись проти деяких, що думають про нас, нїби ми ходимо по тїлу. 3 Бо ходячи в тїлї, не по тїлу воюємо: 4 (бо зброя воювання нашого не тілесна, а сильна Богом на зруйнованнє твердинь,) 5 руйнуючи видумки і всяку висоту, що встає проти знання Божого, і займаючи в полонь усякий розум на послух Христу, 6 і будучи на поготові помститись над усяким непослухом, як сповнить ся ваш послух. 7 Хиба ви на лице дивитесь? Коли хто певен у собі, що він Христів, нехай знов по собі думає так, Що, як він Христів, так і ми Христові. 8 Бо коли б я ще більш хвалив ся властю нашою, що дав нам Господь на збудуваннє, а не на зруйнуваннє ваше, то не осоромив ся б 9 (Та) щоб не здаватись, наче б лякав вас посланнями, - 10 бо послання (його) скажуть, важкі і кріпкі, а присутність тїла немочна і слово мизерне, - 11 такий нехай се знає, що які ми словом у посланнях, не бувши (між вами), такі ми й дїлом, бувши (між вами). 12 Бо не сьміємо прилїчувати або рівняти себе до деяких, що самі себе хвалять; ті, що самі в собі себе міряють і порівнюють самих себе, не розуміють. 13 Ми ж не без міри хвалити мемось, а по мірі мірила, що відмірив нам Бог, 13 міру, щоб досягти і до вас. 14 Ми бо не так, як би не досягнувши вас, над міру простираємось; бо аж і до вас досягли благовістом Христовим. 15 Не без міри хвалимось чужою працею, маючи надїю, що, як виросте віра ваша, то звеличимось і ми по мі рилу нашому надто, 16 щоб і дальше вас благовіствувати, і не хвалитись над тим, що чужим мірилом приготовлене. 17 Хто ж хвалить ся, нехай у Господі хвалить ся. 18 Бо не той певний, хто сам себе хвалить, а кого Господь похваляє. |
| 1 Ой коли б ви трохи потерпіли моє безумство! а таки потерпите мене. 2 Бо я ревную про вас ревностю Божою; я бо заручив вас одному мужо-ві, щоб чистою дївою привести перед Христа. 3 Бою ся ж, щоб, як змій Єву обманив лукавством своїм, так не попсувались думки ваші, (одвернувши) від простоти в Христї. 4 Бо коли ж хто, прийшовши, иншого Христа проповідує, котрого ми не проповідували, або духа иншого ви приймаєте, котрого не прийняли, або инше благовісте, котрого не одержали; то ви були б дуже терпіливі. 5 Думаю бо, що я нічим не зоставсь позаду передніх апостолів. 6 Хоч бо я й неук словом, та не розумом; ні, ми знані у всьому між вами. 7 Або гріх я зробив, себе смиряючи, щоб ви пійшли вгору, бо даром благовістє Боже проповідував вам? 8 Од инших церков брав я, приймаючи плату, на служеннє вам; 9 і, прийшовши до вас, та й бувши в недостатку, не був я нікому важким; бо недостаток мій сповнили брати мої, що прийшли з Македониї; та й у всьому я хоронив себе, щоб не бути вам важким, і хоронити му. 10 (Як) істина Христова є в мені (так вірно), що похвала ся не загородить ся від мене в сторонах Ахайських. 11 Чого ж? хиба, що не люблю вас? Бог знає (те). 12 Що ж роблю, те й робити му, щоб відтяти причину тим, що хочуть причини, щоб чим хвалять ся, (у тому) показались як і ми. 13 Бо такі лжеапостоли, робітники лукаві, прикидають ся апостолами Христовими. 14 І не диво: сам бо сатана прикидаєть ся ангелом сьвітлим. 15 Не велика ж річ, коли й слуги його прикидають ся слугами правди. Конець їх буде по ділам їх. 16 Знов глаголю: щоб нїхто не вважав мене за безумного; коли ж ні хоч яко безумного мене прийміть, щоб хоч трохи менї похвалитись. 17 А що глаголю, не глаголю по Господї, а мов би в безумстві, у сїй певноті похвали. 18 Яко ж бо многі хвалять ся по тїлу, то й я хвалити мусь. 19 Радо бо терпите безумних, розумними бувши. 20 Терпите бо, як хто підневолює вас, як хто жере (вас), як хто обдирає (вас), як хто величаєть ся, як ганбе вас у лице. 21 Робом досади глаголю, так ніби ми знемоглись. Коли ж у чому хто осьмілюєть ся (у безумстві глаголю), то й я осьмілююсь. 22 Вони Євреї? І я. Вони Ізраїлітяне? І я. Вони насїннє Авраамову? І я. 23 Христові слуги? (безумствуючи глаголю) я більше: В працях премного, в ранах без міри, у темницях пребагато, при смерти почасту. 24 Од Жидів пять раз по сорок без одного прийняв я. 25 Тричі киями бито мене, а один раз каменовано; тричі розбивав ся корабель, ніч і день пробув я в глибині; 26 у дорогах почасту, у бідах (на) водї, у бідах (од) розбійників, у бідах од земляків, у бідах од поган, у бідах у городі, у бідах у пустині, у бідах на морі, у бідах між лукавими братами; 27 у праці і в журбі, почасту в недосипанню, в голоді і жаждї, в постах часто, в холоді й наготі. 28 Опріч того, що осторонь, налягав на мене щоденна журба про всі церкви. 29 Хто знемогає, щоб і я не знемогав? Хто блазнить ся, щоб і я не горів? 30 Коли хвалитись треба, то хвалити мусь тим, що від немочі моєї. 31 Бог, Отець Господа нашого Ісуса Христа, будучи благословен на віки, знає, що я не обманюю. 32 У Дамаску царський намістник Арета, стеріг город Дамащан, хотівши піймати мене; 33 і віконцем у коші спущено мене по стїнї, і втік я з рук його. |
| 1 Не користь же мені хвалитись, та перейду до видіння і одкриття Господнього. 2 Я знаю чоловіка в Христї перед чотирнайцятьма літами (чи в тїлї, не знаю, чи без тіла, не знаю; Бог знає), підхопленого аж до третього неба. 3 І знаю такого чоловіка (чи в тїлї, чи без тїла, не знаю; Бог знає), 4 що був підхоплений у рай, і чув він слова невимовні, що не можна чоловікові промовити. 5 Таким хвалити мусь; собою ж не хвалити мусь, а тільки немощами моїми. 6 Коли бо я схочу хвалитись, не буду безумний, бо говорити му правду; та вдержуюсь, щоб хто мене не вважав над те, чим бачить мене або чує що від мене; 7 І, щоб превеликими відкриттями надто не величатись менї, дано мені колючку в тіло, ангела сатану, нехай бє мене в лице, щоб не величав ся. 8 Про него тричі Господа благав я, щоб відступив від мене. 9 Та Він сказав мені: Доволї з тебе благодати моєї, сила бо моя в немощі звершуєть ся. Найлюбіше ж оце лучче хвалитись менї немощами моїми, щоб вселилась у мене сила Христова. 10 Тим любо мені в немочах, докорах, нуждах, гоненнях, тїснотах за Христа, коди бо я немочний, тоді я сильний. 11 Я зробивсь безумним хвалячись; ви мене примусили; бо треба, щоб я був хвалений од вас; нїчим бо я не гірший од найперших апостолів, хоч я й ніщо. 12 Справді ознаки апостола стались між вами у всякому терпінню, в ознаках, чудесах і силах. 13 Що бо єсть, чим вас упосліджено перед иншими церквами? хиба тим, що я сам не був вам важким? Простіть мені сю кривду 14 Ось утрете готов я прийти до вас, і не буду важким вам, бо не шукаю вашого, а вас, бо не дітям треба для родителїв скарбувати, а родителям для дітей 15 Менї ж найлюбіш буде втрачуватись і втрачувати себе за душі ваші; хоч вельми вас люблячи, я менше люблений вами 16 Нехай же буде так, що я не отягчив вас; та може, бувши хитрим, підступом обдирав вас? 17 Хиба кого посилав я до вас і через него покористувавсь од вас? 18 Ублагав я Тита, й разом з ним послав брата. Хиба покористувавсь чим од вас Тит? Чи не тим же духом ходили ми? не тими ж слїдами? 19 Хиба думаєте знов, що оправдуємось перед вами? Перед Богом у Христї глаголемо; усе ж, любі, на ваше збудуваннє. 20 Боюсь бо, щоб иноді прийшовши, не знайшов вас не такими, як хочу, і щоб ви не знайшли мене таким, якого не хочете, щоб инодї (не було) змагання, зависти, досад, сварок, пересудів, нашептів, пихи, безладу, 21 щоб, як прийду знов, не принизив мене Бог мій між вами, і щоб не оплакував многих, що перше згріши ли, та й не покаялись у нечистоті, й блудї, й розпусті, що коїли. |
| 1 Се вже втрете йду до вас. При устах двох сьвідків або трох стане кожне слово. 2 Наперед казав я вам і наперед кажу, мов би був перед вами вдруге, і тепер, не бувши між вами, пишу до тих, що перше згрішили, і до всїх инших, що, як прийду знов, то не пощаджу: 3 бо ви шукаєте в менї доказу глаголючого в мені Христа, котрий до вас не немочний, а потужний в вас. 4 Бо хоч і розпято Його від немощі, та живий Він од сили Божої. Бо хоч і ми немочні с Йому, та жити мемо з Ним од сили Божої в вас. 5 Самих себе розбирайте, чи ви в вірі; самих себе вивідайте. Чи то ж не знаєте себе самих, що Ісус Христос у вас єсть? Хиба тільки, що ви недостойні. 6 Сподїваю ся ж, що зрозумієте, що ми не недостойні. 7 Молю ся ж Богу, щоб ви не зробили ніякого зла, не щоб ми хвальними явили ся, а щоб ви добре зробили, а ми яко нехвальні були. 8 Нїчого бо не можемо проти правди, а за правду. 9 Радуємось бо, коли ми немочні, ви ж сильні; про се ж і молимо ся на звершенне ваше. 10 Тим то й не бувши між вами, пишу, щоб бувши між вами не зробив без'ощадно по властї, котру дав менї Господь на збудованнє, а не на руйнованне. 11 На останок, браттє; радуйте ся, звершуйтесь, утішайтесь, те ж саме думайте, мирно живіть, то й Бог любови й миру буде з вами. 12 Витайте один одного цїлуваннем сьвятим. Витають вас, усї сьвяті. 13 Благодать Господа Ісуса Христа і любов Божа, і причастє сьвятого Духа з усїма вами. Амінь. |
