Evanjelium podľa Jána

Biblia - Sväté písmo

(UKR - Ukrajinský preklad)

Jn 11, 1-57

1 Був же один, що нездужав Лазар з села Мариї та Марти, сестри її. 2 Була ж се Мария, що намастила Господа миром і обтерла ноги Його волоссєм своїм, котрої брат Лазар нездужав. 3 Післали тодї сестри до Него, кажучи: Господи, ось той, що Ти любиш, нездужає. 4 Почувши Ісус, рече: Ся болїсть не на смерть, а про славу Божу, щоб прославивсь Син Божий через неї. 5 Любив же Ісус Марту, й сестру її, і Лазаря. 6 Як же почув, що нездужав, тодї зоставсь у тому місці, де був, ще два дні. 7 Після того ж рече ученикам: Ходїм знов у Юдею. 8 Кажуть Йому ученики: Рави, тепер шукали Тебе Жиди каменувати, й знов ійдеш туди! 9 Відказав Ісус: Хиба не дванайцять годин у днї? Коли хто ходить удень, не спотикаєть ся, бо сьвітло сьвіта сього бачить. 10 Коли ж хто ходить поночі, спотикаєть ся, бо нема сьвітла в йому. 11 Се промовив, і після того рече їм: Лазар, друг наш, заснув; та я пійду, щоб розбудити його. 12 Казали тодї ученики Його: Господи, коли заснув, то й одужав. 13 Говорив же Ісус про смерть його; вони ж думали, що про спочинок сонний каже. 14 Тодї ж рече їм Ісус явно: Лазар умер. 15 І я радуюсь задля вас, що не був там, щоб ви увірували. Та ходімо до него. 16 Рече тодї Тома, на прізвище Близняк, товаришам ученикам: Ходімо й ми, щоб умерти з Ним. 17 Прийшовши тодї Ісус, застав його, що він чотирі днї вже у гробі. 18 Була ж Витания поблизу Єрусалиму, гоней на пятьдееять. 19 І багато Жидів поприходило до Марти та Мариї, щоб розважати їх по братові їх. 20 Марта ж, як почула, що Ісус прийшов, вибігла назустріч Йому; Мария ж сиділа в хатї. 21 Каже тодї Марта до Ісуса: Господи, коли б був ееи тут, брат мій не вмер би. 22 Тільки ж і тепер знаю, що, чого попросиш у Бога, дась Тобі Бог. 23 Рече їй Ісус: Воскресне брат твій. 24 Каже Марта до Него: Я знаю, що воскресне у воскресенню останнього дня. 25 Рече їй Ісус: Я воскресеннє і життє. Хто вірує в мене, коли й умре, жити ме. 26 всякий, хто живе й вірує в мене, не вмре по вік. Чи віруєш сьому? 27 Каже йому: Так, Господи, я увірувала, що Ти єси Христос, Син Божий, грядущий на сьвіт. 28 І, се промовивши, пійшла та й покликала Марию, сестру свою, нишком, кажучи: Учитель прийшов, і кличе тебе. 29 Вона ж, як почула, встає хутко, і йде до Него. 30 Ще ж не прийшов у село Ісус, а був на місцї, де зустріла Його Марта. 31 Тодї Жиди, що були з нею в хатї та розважали її, побачивши Марию, що хутко встала та вийшла, пійшли за нею, кажучи: Що йде до гробу, щоб плакати там. 32 Мария ж, як прийшла, де був Ісус, й побачила Його, то впала в ноги Йому, кажучи до Него: Господи, коли б був єси тут, не вмер би брат мій. 33 Ісус же, як побачив її, що плаче, і прийшовших з нею Жидів, що плачуть, засмутив ся духом, і зворушив ся, 34 і рече: Де положили його? Кажуть Йому: Господи, йди та подивись. 35 І заплакав Ісус, 36 Казали тодї Жиди: Ось як Він любив його! 37 Деякі ж з них казали: Чи не міг Сей, що відкрив очі слїпому, зробити, щоб і він не вмер ? 38 Тодї Ісус, зітхнувши знов у собі, пійшов до гробу. Була ж печера, й камінь лежав на нїй. 39 Рече Ісус: Зніміть каменя. Каже Йому сестра умершого Марта: Господи, уже смердить; чотири бо днї йому. 40 Рече їй Ісус: Чи не казав я тобі, що, коли вірувати меш, побачиш славу Божу? 41 Зняли тодї каменя, де положено мерця. Ісус же звів очі вгору, і рече: Отче, дякую Тобі, що почув єси мене. 42 Я ж знав, що всякого часу мене чуєш, тільки задля народу, що навколо стоїть, сказав, щоб увірували, що Ти мене післав. 43 се промовивши, покликнув голосом великим: Лазаре, вийди! 44 І вийшов мрець з завязаними в полотно ногами й руками, й лице його хусткою було завязане. Рече їм Ісус: Розвяжіть його й пустїть, нехай іде. 45 Тодї многі з Жидів, що поприходили до Мариї, і видїли, що зробив Ісус, увірували в Него. 46 Деякі ж з них пійшли до Фарисеїв, та й сказали їм, що зробив Ісус. 47 Зібрали тодї архиєреї та Фарисеї раду, і казали: Що нам чинити? бо сей чоловік багато робить ознак. 48 Коли оставимо Його так, усї увіруютьв Него; й прийдуть Римляне, та й заберуть у нас і місце і нарід. 49 Один же з них, Каяфа, бувши архиєреєм року того, каже їм: Ви не знаєте нїчого, 50 і не думаєте, що лучче нам, щоб один чоловік умер за людей, а не ввесь народ загинув. 51 Се ж не від себе промовив, а, бувши архиєреєм того року, пророкував, що має Ісус умерти за людей, 52 і не тільки за людей, а щоб і дїти Божі розсипані зібрати в одно. 53 3 того ж дня нарадились, щоб убити Його. 54 Ісус же більш не ходив явно по Юдеї, а пійшов звідтіля в землю близько пустиш, у город званий Єфрем, і там пробував із учениками своїми. 55 Була ж близько пасха Жидівська; і йшло багато в Єрусалим із сіл перед пасхою, щоб очищати себе. 56 Шукали тодї Ісуса, й говорили між собою, стоячи в церкві: Як вам здаєть ся? чи не прийде на сьвято? 57 Дали ж і архиереї і Фарисеї наказ, щоб, як хто знати ме, де Він, то щоб схопити Його.

Verš 2

Була ж се Мария, що намастила Господа миром і обтерла ноги Його волоссєм своїм, котрої брат Лазар нездужав.

Mt 26:6 - Як же був Ісус у Витанїї в господї в Симона прокаженого,

Mk 14:3 - А як був Він у Витаниї, в господї Симона прокаженного, та сидїв за столом, прийшла жінка, маючи любастровий збаночок мира нардового, правдивого, предорогого, й розбивши посудинку, злила Йому на голову.

Lk 7:37 - І ось жінка у городі, що була грішниця, довідавшись, що сидить за столом у господї Фарисеевій, принісши любастровий збаночок мира,

Jn 12:3 - Мария ж, узявши литру мира нардового, правдивого, предорогого, намастила ноги Ісусу, та. й обтерла волоссєм своїм ноги Його; господа ж повна була духу від мира.

Verš 35

І заплакав Ісус,

Lk 19:41 - І, як наближивсь, то, побачивши город, заплакав над ним,

Verš 4

Почувши Ісус, рече: Ся болїсть не на смерть, а про славу Божу, щоб прославивсь Син Божий через неї.

Jn 11:40 - Рече їй Ісус: Чи не казав я тобі, що, коли вірувати меш, побачиш славу Божу?

Jn 9:13 - Приводять його до Фарисеїв, колись слїпого.

Verš 37

Деякі ж з них казали: Чи не міг Сей, що відкрив очі слїпому, зробити, щоб і він не вмер ?

Jn 9:6 - Се промовивши, плюнув на землю, і зробив грязиво з слини, та й помазав грязивом очі елїпому,

Verš 8

Кажуть Йому ученики: Рави, тепер шукали Тебе Жиди каменувати, й знов ійдеш туди!

Jn 8:59 - Брали тодї каміннє, щоб кидати на Него; Ісус же сховав ся, і вийшов з церкви, пройшовши посеред них, і дійшов так мимо.

Jn 10:31 - Брали тодї знов камінне Жиди, щоб каменувати Його.

Verš 42

Я ж знав, що всякого часу мене чуєш, тільки задля народу, що навколо стоїть, сказав, щоб увірували, що Ти мене післав.

Jn 12:30 - Озвавсь Ісус і рече: Сей голос роздавсь не ради мене, а ради вас.

Verš 11

Се промовив, і після того рече їм: Лазар, друг наш, заснув; та я пійду, щоб розбудити його.

Mt 9:24 - рече до них: Уступіть ся: не вмерло бо дївча, а спить. І насьміхались із Него.

Mk 5:39 - І, ввійшовши, рече їм: Чого трівожетесь та голосите? Дївча не вмерло, а спить.

Lk 8:52 - Плакали ж усї й голосили по нїй; Він же рече: Не плачте; не вмерла, а спить.

Verš 44

І вийшов мрець з завязаними в полотно ногами й руками, й лице його хусткою було завязане. Рече їм Ісус: Розвяжіть його й пустїть, нехай іде.

Jn 20:7 - а хустка, що була на голові Його, не з полотном лежала, а осторонь звита, на одному місцї.

Verš 47

Зібрали тодї архиєреї та Фарисеї раду, і казали: Що нам чинити? бо сей чоловік багато робить ознак.

Ž 2:2 -

Mt 26:3 - Тодї зібрались архиєреї, та письменники, та старші людські у двір до архиєрея, на прізвище Каяфи,

Mk 14:1 - Була ж пасха й опрісноки по двох днях; і шукали архиєреї, та письменники, як би Його, підступом узявши, вбити.

Lk 22:2 - І шукали архиєреї та письменники, як би погубити Його; боялись бо народу.

Sk 4:27 - Бо зібрали ся оправдана сьвятого Сина Твого Ісуса, що Його помазав єси, і Ірод, і Понтийський Пилат з поганами й людьми Ізраїлськими,

Jn 12:19 - Фарисеї ж казали між собою: Бачите, що не вдїєте нїчого? ось увесь сьвіт за Ним пійшов!

Verš 56

Шукали тодї Ісуса, й говорили між собою, стоячи в церкві: Як вам здаєть ся? чи не прийде на сьвято?

Jn 7:11 - Жиди ж шукали Його в сьвято, й казали: Де Він?

Verš 50

і не думаєте, що лучче нам, щоб один чоловік умер за людей, а не ввесь народ загинув.

Jn 18:14 - Був же Каяфа той, що порадив Жидам, що лучче нехай один чоловік умре за людей.

Verš 52

і не тільки за людей, а щоб і дїти Божі розсипані зібрати в одно.

Ef 2:14 - Він бо мир наш, що зробив з обох одно, і розвалив середню перегородню стіну;

Verš 24

Каже Марта до Него: Я знаю, що воскресне у воскресенню останнього дня.

Dan 12:2 -

Lk 14:14 - то будеш блажен бо не мають чим віддати тобі; віддасть ся бо тобі увоскресенню праведних.

Jn 5:29 - і повиходять: которі добро робили, в воскресеннє життя, а которі зло робили, в воскресеннє суду.

Verš 25

Рече їй Ісус: Я воскресеннє і життє. Хто вірує в мене, коли й умре, жити ме.

Jn 1:4 - У Йому життє було: й життв було сьвітлом людям.

Jn 5:24 - Істино, істино глаголю вам: Що, хто слухає слово моє і вірує Пославшому мене, має житте вічне, і на суд не прийде, а перейде від смерти в життє.

Jn 14:6 - Рече йому Ісус: Я дорога й правда, й життє: нїхто не приходить до Отця, як тільки мною.

Jn 3:16 - Так бо полюбив Бог сьвіт, що Сина свого єдинородного дав, щоб кожен, віруючий в Него, не погиб, а мав життє вічне.

Jn 3:36 - Хто вірує в Сина, той має вічне життє; а хто не вірує Синові, не бачити ме життя, а гнів Божий пробував на йому.

Jn 6:47 - Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, має життє вічне.

1Jn 5:10 - Хто вірує в Сина Божого, має сьвідченнє в собі; хто не вірує Богу, ложником зробив Його, бо не увірував у сьвідченнє, котрим сьвідкував Бог про Сина свого.

Verš 26

всякий, хто живе й вірує в мене, не вмре по вік. Чи віруєш сьому?

Jn 6:51 - Я хлїб живий, що з неба зійшов. Коли хто їсть сей хлїб, жити ме по вік; а хлїб, що я дам, се тіло моє, що я дам за життє сьвіту.

Verš 27

Каже йому: Так, Господи, я увірувала, що Ти єси Христос, Син Божий, грядущий на сьвіт.

Mt 16:16 - Озвавшись Симон Петр, каже: Ти єси Христос, Син Бога живого.

Mk 8:29 - А він рече їм: Ви ж, хто скажете? Озвав ся ж Петр і каже Йому: Ти єси Христос.

Lk 9:20 - Рече ж їм: Ви ж, хто я, кажете? Озвав ся ж Петр і сказав: Христос Божий.

Jn 6:69 - і ми увірували й взнали, що Ти єси Христос, Син Бога живого.

Jn 11,4 - Choroba Lazára bola skutočne smrteľná. Lazár naozaj zomrel. Jeho smrť však bola pre Krista príležitosťou, aby ukázal, že on je Pánom aj nad smrťou.

Jn 11,9 - Ježiš hovorí obrazne: Nič zlé sa mu nemôže stať pred tou hodinou, ktorú mu určil Otec. Deň od východu slnka až po západ sa delí približne na dvanásť hodín. Kto v tomto čase kráča, ide bezpečne, lebo vidí nebezpečenstvá a prekážky, ktorým sa vyhne. Inak je to s tým, kto kráča v noci.

Jn 11,11 - Vzkriesiť mŕtveho je pre Ježiša ako zobudiť spiaceho. Preto nazýva smrť spánkom.

Jn 11,18 - Betánia bola vzdialená od Jeruzalema asi 3 km na ceste smerom do Jericha a nachádzala sa na východnom úpätí Olivovej hory. 1 stadion = asi 186 metrov.

Jn 11,25 - Ježiš je Pánom života. On udeľuje človeku taký život, ktorému ani smrť nemôže uškodiť.

Jn 11,35 - Hoci Ján vo svojom evanjeliu dokazuje, že Ježiš je pravý Boh, predsa na prípadoch, ako je tento, keď aj plače, ukazuje, že je aj opravdivým človekom.

Jn 11,47 - Ježišovi nepriatelia museli uznať, že Ježiš koná znamenia. Namiesto toho, aby uverili v neho, preniesli celú otázku na politickú rovinu. Báli sa, že všetci pôjdu za ním a Rimania nebudú trpieť túto "vzburu". Preto sa rozhodli, že ho zabijú. - "Miesto" čiže Jeruzalem alebo celú krajinu, alebo, čo je najpravdepodobnejšie: Sväté miesto - chrám.

Jn 11,51 - Kajfáš ani netušil, akú prorockú pravdu povedal. Bol veľkňazom, a hoci bol nehodný, Boh ho použil ako tlmočníka svojich úmyslov.

Jn 11,54 - Efraim, dnešné el Taijibe, vzdušnou čiarou asi 20 km na sever od Jeruzalema.